Тема 22 Економічна система сучасного капіталізму
22.1. Суть і ознаки змішаної економічної системи.
22.2. Межі ринку та межі державного втручання в економіку.
22.3. Державне регулювання економіки, його функції та методи.
22.4. Роль держави і профспілок у регулюванні відносин на ринку праці.
22.5. Монополії і олігополії в умовах регульованого капіталізму.
22.6. Революція в управлінні та відносинах власності. Соціальне партнерство.
22.7. Історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму
22. 1. Суть і ознаки змішаної економічної системи
Головна відмінність командної від ринкової системи полягає у ролі держави в економіці країни та наявності приватної власності. Як відомо, в командній системі заводи, шахти та інші виробничі ресурси належать державі. Її плануючі органи визначають відповіді на запитання: “що”?, “як”? і “хто”? Навпаки, у ринковій системі при відповіді на ті самі запитання враховуються інтереси окремих покупців і продавців, а засоби виробництва знаходяться переважно у приватній власності.
У сучасному світі не існує “чисто ринкової” системи. Хоча ринок визначає більшість економічних рішень, але у країнах із розвинутою ринковою економікою роль держави дедалі зростає. Одним із показників, що характеризують цю роль, є частка державного споживання у ВВП. Для окремих країн ця частка у 1995 р. була такою: Японія — 10 %, США — 16 %, Австралія — 17 %, Канада — 19 %, Франція — 20 %, Велика Британія — 21 %, Швеція — 26 %.
Отже, держава є споживачем значної частини продукту, вона, відповідно, є власником частини виробничих ресурсів, державного бюджету, земельного фонду тощо. Але важлива місія держави полягає й у створенні засобів, за якими діють всі учасники ринкових відносин, та забезпеченні їх (засобів) реалізації.
Поєднання ринкових чинників та держави дає підстави визначити економічну систему сучасних розвинутих країн із змішаною економічною системою.
Змішана економічна система має такі ознаки:
1. У відносинах власності — органічне поєднання різноманітних форм власності, не лише приватної та державної, а й індивідуальної дрібнотоварної, корпоративної, асоційованої, колективної. Причому корпоративна форма виступає як колективно-приватна (змішана). Це веде до великої приватної власності, тобто втрати окремими власниками капіталу персонального контролю над його функціонуванням. Дж. Гелбрейт писав, що влада людей, які управляють корпорацією, більше не залежить від приватної власності. Відповідних змін набула й державна власність: вона дедалі більше використовується (служить) для загальнонаціональних інтересів.
Відбуваються зміни не лише в суб’єктах, а й у об’єктах власності. Зокрема, об’єктом власності стає інформація. Остання перетворюється на форму багатства, домінуючий об’єкт власності. На цьому ґрунті формується спільна духовна (інтелектуальна) власність суспільства, на основі якої нагромаджується його інтелектуальний потенціал.
2. Різноманітні форми власності лежать в основі узгодження інтересів різних прошарків населення, найповнішого вияву гуманності загальнолюдських (а не класово-кланових) інтересів, коли на перший план висувається не нажива, прибуток, а задоволення потреб на достатньому рівні всіх верств населення. На цьому ґрунті з’явились і теорії, зокрема — суспільство загального благоденства, соціально орієнтована економіка тощо.
Останнє здійснюється у формі розширення відносин планомірності за межі окремої форми, окремої монополії (корпорації) на регіональний та загальнодержавний (суспільний) рівень. Розвиток виробництва дедалі більше набуває не стихійного, а планомірного (узгодженого) характеру не лише в рамках окремого підприємства, а й у масштабі всього суспільства. У лексиконі для характеристики сучасного капіталізму дедалі більше використовують категорії план, програма, прогноз (планування, програмування, прогнозування).
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 220