Політична економія

Капіталізм вільної конкуренції має свої особливості в різних галузях народного господарства, а особливо в торгівлі, банківській справі та сільському господарстві, про що певною мірою йшлося в раніше розглянутих темах. Тут лише підкрес­лимо, що додаткова вартість набувала в цих галузях своїх, спе­цифічних форм: торгового прибутку — в торгівлі, позичкового процента — в банківській сфері, земельної ренти — в сільському господарстві.

21.  2. Економічна система монополістичного капіталізму

Капіталізм вільної конкуренції (вільного підприємництва), на думку певних авторів, проіснував близько двох століть і най­більшого розвитку досяг наприкінці XIX — на початку XX ст. Саме на останній період припадає поява таких нових явищ, як розвиток акціонерних товариств, зростання концентрації кап­італу і утворення картелів, трестів й інших монополістичних організацій тощо, а також значне і постійне безробіття та коло­ніальна експансія.

Ці нові явища описували такі відомі економісти, як В. Па­рето, А. Маршалл, Дж. Гобсон, Р. Гільфердінг, К. Каутський та інші. Свій вклад в осмислення їх вніс і В. Ленін, який у 1916 р. написав працю “Імперіалізм як вища стадія капіталізму”, де звернув увагу на такі риси монополістичного капіталізму, який 272

названо імперіалізмом у праці Гобсона (англ.) “Імперіалізм: дослідження” (1902):

1)                       концентрація виробництва і капіталу, утворення монополій, які відіграють вирішальну роль в економіці;

2)                       злиття банківського капіталу з промисловим і утворення фінансового капіталу, фінансової олігархії;

3)                       вивіз капіталу, на відміну від вивозу товару, набуває вирішального значення;

4)                        утворення міжнародних монополій (економічних союзів), які ділять світ;

5)                        закінчився територіальний розподіл землі крупними капіталістичними державами і розпочалась боротьба за його перерозподіл.

Такий капіталізм дістав назву монополістичного, тому що монополії стали відігравати вирішальну роль в економіці, дик­тувати свої умови ринку. У цих умовах з’являються такі категорії, як монопольний прибуток та монопольна ціна виробництва.

Монополії поділяють на прості та складні (розвинуті). Прості — пули, корнери, конвенції;складні — трести, синдика­ти, картелі, концерни, конгломерати. Різниця між розвинути­ми монополіями — за ступенем втрати економічної само­стійності підприємств, що увійшли до складу (утворили) моно­полії. Найбільше втрачають самостійність підприємства при утворенні ними трестів.

Серед проблем монополістичного капіталізму слід зверну­ти увагу на проблеми конкуренції в умовах панування моно­полій та джерел монопольного прибутку.

Монополія не знищує конкуренцію, а лише модифікує її. У монополістичному капіталізмі існують:

—                      конкуренція між монополіями;

—                      конкуренція всередині монополії;

—                      конкуренція між монополізованими і немонополізо- ваними підприємствами.

Однак у цілому рівень вільної конкуренції знижується, з по­явою монополій відбувається так зване згасання конкуренції.

Джерелами монопольного прибутку виступають:

•     праця найманих працівників на власних підприємствах;

•     частина додаткової вартості, створена в немонополістич-

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 139 140 141 142 143 144145 146 147 148 149  ... 220