Зміна обов’язкових резервів за допомогою зміни норми обов’язкового резервного покриття є суттєвим методом регулювання кредитної емісії (кількості безготівкових грошей). Комерційні банки частину своїх грошових ресурсів тримають у центральному банку у вигляді обов’язкових резервів. Величина їх залежить від їх норми, тобто встановленої банком частини депонованих клієнтами грошових коштів у комерційних банках. Чим вища норма обов’язкових резервів, тим менше ресурсів має банк для надання кредитів, а отже, обсяг кредитних грошей в обігу скорочується. І навпаки, із зменшенням норми обов’язкових резервів комерційні банки мають можливість більше коштів надати в кредит, а отже, пропозиція кредитних грошей зростає. На практиці маніпулювання нормою обов’язкових резервів використовується рідко.
Грошово-кредитне регулювання здійснюється через монетарну економічну політику, напрями якої залежать від вибору конкретних методів грошового й кредитного регулювання, виходячи із поставлених цілей. Виділяють два варіанти монетарної політики — політику “дешевих грошей” і політику “дорогих грошей”.
Політика “дешевих грошей” зводиться до:
— купівлі державних облігацій у комерційних банків та населення;
— зниження облікової ставки;
— зниження норми обов’язкових резервів.
Політика “дорогих грошей”, навпаки, означає:
— продаж державних облігації комерційним банкам та населенню;
— підвищення облікової ставки;
— підвищення норми обов’язкових резервів.
В Україні в даний час ставиться завдання підвищити ефективність бюджетно-податкової та грошової політики. Наголошується на необхідності зниження податкового тягаря на підприємців (Росія знизила межу прибуткового податку до 13 %, а в Україні вона становила — 40 %), вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок сплачування пільг, створення ефективної та прозорої системи адміністрування податків (відносини між податковими органами й платниками податків) і приведення у відповідність із можливостями економіки витрат з бюджету: утвердження прозорої системи управління державним боргом тощо.
20. 9. Удосконалення механізму господарювання в сучасній Україні
В умовах трансформації економіки на шляху до соціально- орієнтованого розвинутого ринку Україна змушена обирати найефективніші форми й методи регулювання економіки. При цьому важливо враховувати декілька моментів:
В Україні існують залишки господарського механізму, притаманного командно-адміністративній моделі господарювання. Серед них необов’язково всі відкидати. На наш погляд, усе позитивне, притаманне колишній радянській системі господарювання, слід не лише залишити, а й удосконалювати. Наприклад, не слід повністю відмовлятись від централізованого планування. Доцільно б було лише пристосувати його до нових умов, замінити, наприклад, обов’язковість (директивність) на індикативність (рекомендаційний характер). При цьому планомірність слід було б посилювати в напряму руху від центру до основної ланки економіки — підприємства. Бажано відродити елементи планування (програмування) на рівні регіонів, областей, районів, міст, сіл та інших суб’єктів місцевого самоврядування. Перші спроби такої роботи в масштабі країни вже є. Цілі та напрями соціально-економічного розвитку України 266
формулюються в щорічних Посланнях Президента України до Верховної Ради, а конкретні дії знаходять відображення в Програмах Кабінету Міністрів України. Зокрема: “Програма: Реформи заради добробуту на 2000 — 2004 роки”, “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 — 2011 роки”. Аналогічні документи доцільно готувати і на місцях.
» следующая страница »
1 ... 135 136 137 138 139 140141 142 143 144 145 ... 220