Політична економія

Ставка

Мал. 20. 1. Крива Лаффера

Малюнок показує, що максимальні надходження до бюд­жету будуть при податкових ставках у межах 35 % .

Надто високі і надто низькі ставки зменшують податкові надходження. Криву Лаффера враховують при дискреційній фіскальній політиці

Недискреційна фіскальна політика пов’язана з автоматич­ною дією економічних регуляторів, які “вмонтовуються” в еко­номічну систему і не вимагають додаткових політичних заходів. Зокрема таким економічним стабілізатором є податкова ставка, яка автоматично діє відповідно до зміни обсягів доходу. Автома­тичні (вмонтовані) стабілізатори — це такі механізми в економіці, дія яких впливає на стан економіки без додаткових суб’єктивних рішень.

Наприклад, якщо в законі про бюджет на поточний рік ус­тановлена ставка податку на прибуток у 30 % , то величина подат­кових надходжень завдяки цьому податку буде залежати лише від обсягів прибутку: зменшення прибутків автоматично веде до

зменшення надходжень до бюджету, зростання прибутків — відповідно до зростання надходжень. Установлена з 1 січня 2004 р. ставка податку на доходи фізичних осіб в 13 % є також вмонтованим стабілізатором.

20.  8. Грошово-кредитне регулювання

Грошово-кредитне регулювання полягає у регулюванні дер­жавою кількості грошей в обігу і процентних ставок. Основна його мета — допомогти економіці в досягненні повної зайня­тості населення й подолання інфляції. На відміну від фінансово­го, цей вид регулювання є антиінфляційним.

Грошові і кредитні методи регулювання діють у комплексі, адже, з одного боку, грошова система є системою кредитних грошей, а з іншого — грошова форма є пануючою формою су­часного кредиту. Їх варто застосовувати тоді, коли не порушу­ються умови рівноваги товарної й грошової маси, що фіксують­ся відомим нам рівнянням Фішера (див. 6. 4):

му = ро,

де, М — пропозиція грошей;

V — швидкість їх обігу;

Q — пропозиція товарів (реальний обсяг ВВП);

Р — рівень цін.

Регулювання грошової маси здійснюється центральним банком країни такими методами:

—                 операції на відкритому ринку цінних паперів;

—                   встановлення облікової ставки процента;

—                   зміна норми обов’язкових резервних вимог.

Операції на відкритому ринку ґрунтуються на тому, що цен­тральний банк, купуючи чи продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшує або зменшує грошово-кредитні по­токи (пропозицію грошей), які обслуговують рух товарів і по­слуг. Для збільшення пропозиції грошей центральний банк ску­повує державні цінні папери (облігації і скарбничі векселі) у ко­мерційних банків і населення, тим самим спрямовуючи в обіг додаткові гроші. І навпаки, щоб зменшити пропозицію грошей в обігу, тобто стримати ділову активність, центральний банк про­дає цінні папери, вилучаючи з обігу частину грошової маси.

Через установлення та зміну облікової процентної ставки центральний банк впливає на процентні ставки, що існують у 264

фінансово-кредитній системі. Центральний банк є банком банків (банком кінцевої інстанції), тобто він є кредитором ко­мерційних банків. Основна частина кредитів надається під за­ставу векселів. Ця операція кредитування отримала назву об­ліку векселів. Кредит при цьому надається за встановленою центральним банком обліковою процентною ставкою.

Коли облікова ставка підвищується, кредитування комер­ційних банків центральним зменшується, а кредит, наданий комерційними банками, стає дорожчим. Загальна пропозиція грошей в обігу зменшується (знижується інвестиційна ак­тивність підприємців). І навпаки, коли облікова ставка зни­жується, то дешевшають кредити комерційних банків, а, отже, підвищується інвестиційна активність підприємницького секто­ру — пропозиція грошей в обігу зростає.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144  ... 220