Податковий менеджмент

Податковий менеджмент є елементом державного менедж­менту. що. проникаючи в усі сфери людської діяльності. стає уні­кальним і універсальним інструментом управління. Податковий менеджмент виступає не тільки як інструмент вилучення доходів у державний бюджет. але і як інструмент. регулюючий соціально- економічні процеси. що відбуваються у ринковій економіці.

Персонал податкової служби всіх рівнів повинен володіти інструментами менеджменту. використовуючи їх для підвищення ефективності й розширення діапазону впливу податкової системи на розвиток економіки країни й суспільства.

У цьому зв’язку слід розглянути такий важливий інструмент менеджменту. як самоменеджмент. який відіграє велику роль у підвищенні ефективності діяльності персоналу. в тому числі й по­даткових менеджерів.

Повелівати собою - найбільша влада.

Сенека

1.3.     Особливості становлення й розвиток самоменеджменту

Теорія і практика менеджменту як найважливішу вимогу до суб’єкта менеджменту висувають вміння раціонально й ефек­тивно будувати свою діяльність із застосуванням основополож­них принципів наукової організації праці та управління з метою підвищення її ефективності для досягнення визначених резуль­татів. тобто йдеться про самоменеджмент.

Самоменеджмент - це послідовне й цілеспрямоване засто­сування раціональних методів роботи з метою оптимального ви­користання часу. Час розглядається як абстрактна категорія. ви­користовувана в інтересах працівника. Заповнення часу й резуль­тативність його використання - це прерогатива суб’єкта в особі менеджера. маркетолога й інших агентів ринкової економіки.

Ці положення повною мірою стосуються й суб’єктів податко­вого менеджменту.

Що зумовило виникнення самоменеджменту?

•                  Зростання масштабів підприємницької діяльності, пере­ростання національних масштабів у транснаціональні, що вимагало пошуків нових підходів у менеджменті, маркетин­гу й бізнесі та фахівців з управлінської діяльності високого рівня.

•                   Наростання ентропії (невизначеності) в різних формах функціонування виробництва, комерційних та інших сис­тем, а також непередбачуваності динаміки ринкових відно­син.

•                  Настання нової інформаційної ери, що прийшла на зміну епохи держави індустрії.

•                    Нерівномірність соціально-економічного розвитку ре­гіонів світу й посилення глобалізації як фактора подальшо­го посилення держав-лідерів на противагу ролі держав-аут- сайдерів.

•                  Перетворення творчого потенціалу на потужний потен­ціал прогресу в розвитку суспільства.

•                  Зниження ролі природного фактора й зростання значен­ня інтелектуального потенціалу. Лідером у світі стає той, хто виробляє технології, і той, хто ефективно управляє організацією.

•                  Непосильність податкового тягаря, який позбавляє мож­ливості займатися легітимним підприємництвом та прирі­кає сумлінного підприємця шукати місце під дахом тіньової або мафіозної структури.

•                  Перевага інноваційних шляхів розвитку й процвітання пе­редових в економічному відношенні країн.

•                     Широкомасштабний розвиток підприємницької діяль­ності як закономірний атрибут розвитку ринкової еконо­міки і реальне відокремлення функції управління від функції володіння капіталом. Орієнтація менеджерів не на процес управління, а на кінцеві результати функціонування підпри­ємства (організації).

 

« Содержание


 ...  13  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я