Податковий менеджмент є елементом державного менеджменту. що. проникаючи в усі сфери людської діяльності. стає унікальним і універсальним інструментом управління. Податковий менеджмент виступає не тільки як інструмент вилучення доходів у державний бюджет. але і як інструмент. регулюючий соціально- економічні процеси. що відбуваються у ринковій економіці.
Персонал податкової служби всіх рівнів повинен володіти інструментами менеджменту. використовуючи їх для підвищення ефективності й розширення діапазону впливу податкової системи на розвиток економіки країни й суспільства.
У цьому зв’язку слід розглянути такий важливий інструмент менеджменту. як самоменеджмент. який відіграє велику роль у підвищенні ефективності діяльності персоналу. в тому числі й податкових менеджерів.
Повелівати собою - найбільша влада.
Сенека
1.3. Особливості становлення й розвиток самоменеджменту
Теорія і практика менеджменту як найважливішу вимогу до суб’єкта менеджменту висувають вміння раціонально й ефективно будувати свою діяльність із застосуванням основоположних принципів наукової організації праці та управління з метою підвищення її ефективності для досягнення визначених результатів. тобто йдеться про самоменеджмент.
Самоменеджмент - це послідовне й цілеспрямоване застосування раціональних методів роботи з метою оптимального використання часу. Час розглядається як абстрактна категорія. використовувана в інтересах працівника. Заповнення часу й результативність його використання - це прерогатива суб’єкта в особі менеджера. маркетолога й інших агентів ринкової економіки.
Ці положення повною мірою стосуються й суб’єктів податкового менеджменту.
Що зумовило виникнення самоменеджменту?
• Зростання масштабів підприємницької діяльності, переростання національних масштабів у транснаціональні, що вимагало пошуків нових підходів у менеджменті, маркетингу й бізнесі та фахівців з управлінської діяльності високого рівня.
• Наростання ентропії (невизначеності) в різних формах функціонування виробництва, комерційних та інших систем, а також непередбачуваності динаміки ринкових відносин.
• Настання нової інформаційної ери, що прийшла на зміну епохи держави індустрії.
• Нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів світу й посилення глобалізації як фактора подальшого посилення держав-лідерів на противагу ролі держав-аут- сайдерів.
• Перетворення творчого потенціалу на потужний потенціал прогресу в розвитку суспільства.
• Зниження ролі природного фактора й зростання значення інтелектуального потенціалу. Лідером у світі стає той, хто виробляє технології, і той, хто ефективно управляє організацією.
• Непосильність податкового тягаря, який позбавляє можливості займатися легітимним підприємництвом та прирікає сумлінного підприємця шукати місце під дахом тіньової або мафіозної структури.
• Перевага інноваційних шляхів розвитку й процвітання передових в економічному відношенні країн.
• Широкомасштабний розвиток підприємницької діяльності як закономірний атрибут розвитку ринкової економіки і реальне відокремлення функції управління від функції володіння капіталом. Орієнтація менеджерів не на процес управління, а на кінцеві результати функціонування підприємства (організації).
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 224