Податковий менеджмент

Розвиток міжнародних економічних зв’язків. приватиза­ція та інші зміни у внутрішньому житті країни викликають від­повідні зміни у структурі економіки й бюджетній сфері. У 2004 році економічне зростання в Україні склало 15.1%. а темпи росту промисловості - 18%. У четвертому кварталі 2006 року зростан­ня темпів ВВП ледве сягало 2%. Різке зниження темпів зростан­ня ВВП сталося з вини лідерів правлячої еліти. що проголосила реприватизацію. Почався відплив внутрішніх і зовнішніх інвес­тицій через політичну нестабільність, спричинену «помаранче­вою революцією».

Проте й ці макропоказники залишаються непорівнянними з низьким життєвим рівнем населення. Нижня межа пенсії все ще менше прожиткового мінімуму, якого досягає незначна частина населення країни.

Не можна заперечувати того, що податкова система впливає на розвиток економіки й темпи економічного росту. Регулююча роль податкової системи впливає на виробничий цикл, інвести­ційну та інноваційну політику, на політику ціноутворення тощо.

Регулююча роль податкового менеджменту здійснюється шляхом:

•        установлення й зміни системи оподаткування;

•                    визначення розміру податкових ставок і динаміки їхнього функціонування;

•                    регулювання господарського механізму на основі вико­ристання інструментів податкового менеджменту (подат­кових пільг та ін.).

Стимулююча функція оподатковування реалізується через систему пільг, надання відстрочок сплати податків, прискореної амортизації тощо.

Діюча нині система оподаткування не повною мірою ви­користовує свої можливості, тому необхідність подальшого її удосконалення безперечна. У процесі переходу до ринкових від­носин у країнах СНД, у тому числі й в Україні, створювалася принципово нова структура органів оподатковування й система її функціонування.

У колишньому СРСР головним джерелом податкових над­ходжень були податок на прибуток, податок з обігу й податок на заробітну плату, які вираховувались з державних підприємств. Не були встановлені податки на майно. Податок на прибуток у фор­мі її вільного залишку використовувався для накопичення (ін­вестиції) і централізації коштів, а також для регулювання рівня доходів населення. У колишньому СРСР діяло близько 500 тисяч промислових підприємств. З них 6% були збитковими й утриму­валися за рахунок дотацій з державного бюджету.

Податком з обігу в дореформений період обкладалися това­ри народного споживання й деякі види послуг. Існували так звані «ціна підприємства», що складалася із суми собівартості продук­ції плюс 10% прибутку, й «ціна промисловості», утворена шляхом додавання до ціни підприємства податку з обігу, який на деякі ви­ди продукції перевищував ціну підприємства в декілька разів.

Податок на заробітну плату - як відрахування з фонду оп­лати праці - утримувався з підприємств і спрямовувався на фі­нансування соціально-культурної сфери. Цей податок не був за­високим і відчутним для підприємств.

Для підприємств привілейованих галузей податок на зарпла­ту був щадним, що створювало пільгові умови для розвитку. Та­ким чином забезпечувалося переміщення робочої сили в ці галузі виробництва. Крім того, працівникам привілейованих галузей створювалися комфортні умови щодо забезпечення житлом, про­довольчими й іншими товарами, доступу до відомчих лікуваль­них оздоровчих установ, дитячих садків, закритих продажів дефі­цитних товарів за зниженими цінами тощо.

Митом обкладалися переважно товари, імпортовані з країн, що не входили до соціалістичного табору. Але розмір цих надход­жень був незначним. Як інструменту регулювання імпорту пере­вага віддавалася не тарифам, а квотам.

 

« Содержание


 ...  9  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я