Розвиток міжнародних економічних зв’язків. приватизація та інші зміни у внутрішньому житті країни викликають відповідні зміни у структурі економіки й бюджетній сфері. У 2004 році економічне зростання в Україні склало 15.1%. а темпи росту промисловості - 18%. У четвертому кварталі 2006 року зростання темпів ВВП ледве сягало 2%. Різке зниження темпів зростання ВВП сталося з вини лідерів правлячої еліти. що проголосила реприватизацію. Почався відплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій через політичну нестабільність, спричинену «помаранчевою революцією».
Проте й ці макропоказники залишаються непорівнянними з низьким життєвим рівнем населення. Нижня межа пенсії все ще менше прожиткового мінімуму, якого досягає незначна частина населення країни.
Не можна заперечувати того, що податкова система впливає на розвиток економіки й темпи економічного росту. Регулююча роль податкової системи впливає на виробничий цикл, інвестиційну та інноваційну політику, на політику ціноутворення тощо.
Регулююча роль податкового менеджменту здійснюється шляхом:
• установлення й зміни системи оподаткування;
• визначення розміру податкових ставок і динаміки їхнього функціонування;
• регулювання господарського механізму на основі використання інструментів податкового менеджменту (податкових пільг та ін.).
Стимулююча функція оподатковування реалізується через систему пільг, надання відстрочок сплати податків, прискореної амортизації тощо.
Діюча нині система оподаткування не повною мірою використовує свої можливості, тому необхідність подальшого її удосконалення безперечна. У процесі переходу до ринкових відносин у країнах СНД, у тому числі й в Україні, створювалася принципово нова структура органів оподатковування й система її функціонування.
У колишньому СРСР головним джерелом податкових надходжень були податок на прибуток, податок з обігу й податок на заробітну плату, які вираховувались з державних підприємств. Не були встановлені податки на майно. Податок на прибуток у формі її вільного залишку використовувався для накопичення (інвестиції) і централізації коштів, а також для регулювання рівня доходів населення. У колишньому СРСР діяло близько 500 тисяч промислових підприємств. З них 6% були збитковими й утримувалися за рахунок дотацій з державного бюджету.
Податком з обігу в дореформений період обкладалися товари народного споживання й деякі види послуг. Існували так звані «ціна підприємства», що складалася із суми собівартості продукції плюс 10% прибутку, й «ціна промисловості», утворена шляхом додавання до ціни підприємства податку з обігу, який на деякі види продукції перевищував ціну підприємства в декілька разів.
Податок на заробітну плату - як відрахування з фонду оплати праці - утримувався з підприємств і спрямовувався на фінансування соціально-культурної сфери. Цей податок не був зависоким і відчутним для підприємств.
Для підприємств привілейованих галузей податок на зарплату був щадним, що створювало пільгові умови для розвитку. Таким чином забезпечувалося переміщення робочої сили в ці галузі виробництва. Крім того, працівникам привілейованих галузей створювалися комфортні умови щодо забезпечення житлом, продовольчими й іншими товарами, доступу до відомчих лікувальних оздоровчих установ, дитячих садків, закритих продажів дефіцитних товарів за зниженими цінами тощо.
Митом обкладалися переважно товари, імпортовані з країн, що не входили до соціалістичного табору. Але розмір цих надходжень був незначним. Як інструменту регулювання імпорту перевага віддавалася не тарифам, а квотам.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 224