Завдяки своїй активній діяльності 2000 року завод «АВІАНТ» нарешті продав три літаки Ан-32 в Шрі-Ланку, а 2001 року два літаки Ан-124 «Руслан» - в Лівію. Літаки, виготовлені заводом, експлуатують у 50 країнах світу. «АВІАНТ» удостоєно міжнародної премії «Золотий Меркурій» за активну участь у міжнародній співпраці.
Лише сім країн світу, серед яких і Україна, мають повний замкнений цикл виробництва літаків - від проектування літальних апаратів та двигунів до їх серійного виробництва. Але участь у міжнародній кооперації є вигідною для всіх. Завод «АВІАНТ» активно співпрацює з такими підприємствами та організаціями як АНТК ім. Антонова (розробка літаків), АО «Туполев», КБ «Прогрес» (розробка двигунів), запорізький завод «Мотор-Січ» (виробництво двигунів) тощо. Проте саме заводу «АВІАНТ», який займається серійним виробництвом літаків, доводиться вирішувати проблеми не тільки організації виробництва літаків різних типів, а й просування їх на ринок.
Просування продукції заводу
До нових висот...
Формування конкурентного іміджу заводу, активна реклама продукції є дуже важливим завданням. Колектив заводу, що має унікальних висококваліфікованих інженерних спеціалістів, не завжди може вирішувати маркетингові проблеми, поставлені ринком. Але є ряд позитивних зрушень. Для початку треба було дати заводові ім’я, вирізнити його з-поміж інших підприємств, розробити товарний знак та іншу символіку. У результаті довгих дискусій вибрано назву «АВІАНТ», яка недвозначно говорить про напрям діяльності підприємства. Одночасно розроблено товарний знак заводу (у вигляді контуру літака), який після перевірки патентної чистоти зареєстровано в Держпатенті України. З цього моменту вся реклама продукції заводу проходить під знаком «АВІАНТу».
Продаж авіаційної техніки - процес складний, довготривалий і відповідальний. По-перше, в авіаційній техніці закладено колосальні інтелектуальні зусилля багатьох підприємств, інститутів різних країн. Про це свідчить хоча б те, що 1 кг ваги літака коштує 300-1000 дол., автомобіля - 5-15 дол., телевізора - 10-20 дол., ПЕОМ - 30-50 дол. По-друге, літак протягом усього свого життєвого циклу потребує постійної уваги: проведення профілактичних, регламентних робіт, ремонту, доробок. Тому замовник, купуючи літак, хоче бути впевненим, що завод- виробник забезпечить своєчасне постачання запчастин, сервісне обслуговування тощо. Велика проблема і в тому, що завод (на відміну від того ж «БОБІНО») не має своїх баз по всьому світу, які могли б займатися сервісним обслуговуванням та ремонтом літаків.
Багато в чому успішному просуванню української продукції на зарубіжні ринки заважають політичні чинники, а саме багатовекторна зовнішня політика країни. Прагнення до «європейської інтеграції» і разом з тим тісна співпраця з Росією призводять до того, що Україну не вважають союзником ні в Москві, ні в Вашингтоні чи Брюсселі й відповідно не бажають ставити свою обороноздатність у залежність від співпраці з таким непевним партнером. Саме ці політичні міркування дуже часто зводять нанівець маркетингові зусилля українських авіаційних підприємств.
Невдала участь у тендері на єдиний європейський військово-транспортний літак потребує змінити стратегію просування Ан-70. Адже ринок для його продажу в Україні досить обмежений (потреба Міністерства оборони України в літаках Ан-70 становить 60-65 одиниць), Росія зацікавлена у придбанні ще 164 літаків. Можливо, перспективними будуть пошук майбутніх замовників у регіонах та зміщення акцентів на виробництво літака в цивільному варіанті.
Щодо ринків збуту для літака Ту-334 перспективи також є. За кілька років вітчизняний парк літаків не зможе забезпечити перевезення прогнозованого в цьому класі пасажиропотоку. Парк літаків українських авіакомпаній зношений на 70 %. Для його поповнення Україні до 2005 року потрібно буде не менш як 15 літаків Ту-334, а до 2010 року - 30 літаків. У Росії також 70 % авіаційного парку (близько 3000 літаків) знаходиться на межі своїх експлуатаційних можливостей.
» следующая страница »
1 ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94 ... 112