Щоб завод вижив у нових умовах, треба провести диверсифікацію виробництва, але нові види діяльності мають природно адаптуватися до специфічних умов літакобудівного виробництва.
У кінці 80-х років у рамках конверсії заводові було доручено виробництво нових видів продукції: автомату для пакування борошна, автомату для пакування пельменів, очистки коренеплодів тощо. Значні фінансові кошти було затрачено на технологічне переоснащення підприємства. Проте оскільки таке виробництво не притаманне авіаційному заводові, випуск цих видів продукції було припинено через неефективність. А завод ще довго відчував наслідки непродуманої конверсії.
Є і позитивний приклад конверсії - освоєння заводом виробництва тролейбусів К12 «Київський», розроблених АНТК ім. Антонова, у яких застосовували авіаційні матеріали і технології.
Відповідно до Програми стабілізації роботи міського транспорту укладено довгостроковий договір на поставку Києву сотень тролейбусів. Крім тролейбуса К12.03, що вже перевозить пасажирів у Києві, 2000 року освоєно виробництво тролейбуса К12.04, на поставку якого також укладено ряд угод. Нині завод може випускати лише 3 тролейбуси на місяць (усього їх було випущено 28). Отже, щоб задовольнити потребу міста в цій продукції, треба вирішувати проблему збільшення обсягів виробництва. Тролейбуси «АВІАНТ», виготовлені за авіаційними технологіями, мають підвищену корозійну стійкість і за своїм експлуатаційним ресурсом економічно ефективніші за існуючі аналоги. Використання композиційних матеріалів дозволило збільшити кількість пасажирів за рахунок зниження ваги тролейбуса, подовжити термін служби кузова до 20 років (без капітальних ремонтів), а також знизити споживання електроенергії приблизно на 15 % порівняно з аналогічними моделями тролейбусів інших виробників. А ціна київських тролейбусів (близько 200 тис. дол.) набагато менша, ніж, наприклад, чеських (320 тис. дол.).
На сьогодні асортимент продукції заводу такий: 79 % - продукція авіаційної промисловості; 11 % - виробництво тролейбусів; 10 % - виробництво товарів народного споживання (пральні машини, дитячі коляски, санчата й іграшки, барокамери для медичних установ тощо).
Міжнародні зв’язки заводу
Орієнтуватися на внутрішній ринок у глобальній галузі - справа небезпечна.
М. Портер
Проблемним моментом входження в ринкову економіку є самостійне здійснення «АВІАНТОМ» зовнішньоекономічної діяльності, досвід якої в авіаційних підприємств невеликий. До 1991 року вся міжнародна діяльність заводу зводилась до передачі літаків тій або тій країні. Вели переговори, визначали ціни, вирішували організаційні питання центральні органи колишнього СРСР.
1996 року за постановою Кабінету Міністрів створено державну компанію «Укрспецекспорт», яка отримала монопольні права на експорт й імпорт продукції та послуг військового призначення. Цим рішенням держава хотіла взя-
ти під свій контроль одну з важливих сфер економіки, але не було вирішено багато організаційних питань, не вистачало багатьох спеціалістів. Як результат - декілька років підприємства не мали права, а держава не могла забезпечити ефективну роботу з експорту авіаційної техніки, через що завод (з 1996 по 2000 рік) втратив ряд замовлень. 1996 року було продано літак Ан-32 в Шрі-Ланку, і до 2000 року більше закордонних поставок не було.
Лише 1999 року було прийнято рішення, яке вже враховувало не тільки інтереси держави, але й інтереси підприємств: щоб продати військовий літак, треба отримати дозвіл комісії з експортного контролю України, а всі питання щодо укладання зовнішньоекономічних контрактів на продаж цивільних літаків завод може вирішувати самостійно. Отже, «АВІАНТ» тепер самостійно проводить переговори з іншими країнами щодо продажу своєї продукції, спільної діяльності, демонструє свою продукцію на міжнародних авіасалонах. «АВІАНТ» постійно бере участь у тендерах на поставку своїх літаків і має реальні шанси на перемогу, оскільки льотно-технічні характеристики літаків не поступаються аналогам, а за ціною «АВІАНТ» завжди є переможцем. На жаль, не завжди переможця у тендері визначають за техніко-економічними характеристиками. Яскравий приклад - літак Ан-70, яким дуже зацікавилися західноєвропейські країни НАТО, передусім Німеччина. Проте західноєвро- пейці все ж відмовилися від ідеї створити спільно з українцями на базі Ан-70 модель Ан-7Х, яка стала б базовим військово-транспортним літаком європейських країн НАТО. Перевагу віддали британсько-французькій моделі, яка ще перебуває в стадії розробки і багато в чому копіює Ан-70, але вже зараз відомо, що буде дорожча за український літак і навряд чи переважатиме його за технічними характеристиками. Головною причиною цієї невдачі можна вважати політичні мотиви. Навіть очевидні фінансові вигоди не переконали країни Західної Європи обрати продукт українсько-російської співпраці. Під впливом інших країн Німеччина, незважаючи на велику зацікавленість, не змогла прийняти самостійне рішення про участь у програмі «Ан-7Х».
» следующая страница »
1 ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93 ... 112