В останнє десятиліття виникають спільні універмаги, відділи яких належать самостійним продавцям. Підприємства працюють по єдиній концепції, так що клієнти можуть навіть не знати цієї специфіки. Існують також універмаги, що не мають продуктових відділів.
Торгівля посилторгу розповсюджує свою пропозицію або письмовим шляхом, насамперед за допомогою каталогів, або з залученням представників, що збирають замовлення. Успіх посил- торгу базується на вигідних цінах, зручності покупок і великому вибору товарів. Недоліком є неможливість перевірки і огляду товарів до купівлі.
Супермаркетами називають великі магазини самообслуговування (мінімальна торгівельна площа 400 кв. м.), які включають в свій асортимент поряд з повним набором продуктів харчування також і інші товари щоденного споживання.
Враховуючи прагнення споживачів до зручності в закупівлях (one stop shopping), супермаркети об’єднують багато спеціальних видів товарів під одним дахом. На рішення про розширення товарного асортименту впливають вимоги маркетингу. Розміри торгового прибутку для багатьох видів продуктів харчування виявилися в результаті цінової конкуренції настільки невисокі, що вирівнювання за допомогою інших товарів (сільсьгосподарські товари, текстиль, одяг, електротовари, іграшки, книги) стало життєво необхідним. З точки зору маркетингу введення в асортимент супермаркетів непродовольчих товарів повинно підвищити привабливість магазину для споживачів і полегшити покупки.[3]
Споживчі ринки (торгова площа не менше 1000 кв. м) і розвинуті на їх основі крупні універмаги самообслуговування (мінімальна торгівельна площа 3000 кв. м) представляють нові форми розвитку підприємств торгівлі. Вони мають, як правило, асортимент універмагів, але продукти харчування відіграють в їх асортименті головну роль. Хоча ця товарна група має тут меншу долю, ніж в супермаркетах. Чим крупніший універсам, тим меншу долю обороту дають продукти харчування. У підприємств з торговою площею більше 5000 кв. м ця доля складає близько 25%.[3]
Ці форми відрізняються від супермаркетів тим, що використовують в якості інструменту конкуренції насамперед ціни, відносно слабо використовуються інші можливості маркетингу. Споживчі ринки повинні розміщуватися на краю міст, де ціни на землю і умови продажу більш вигідні.
Проміжні положення між спеціалізованими магазинами і споживчими ринками займають спеціалізовані ринки. З точки зору розташування, іміджу, рівня цін і величини вони схожі з споживчими ринками, по асортименту ж близькі до спеціалізованої торгівлі. Це такі форми як ринки будівельних матеріалів, фармацевтичні магазини і садові центри.
Особливе положення в рамках цього каталогу форм підприємств торгівлі займають торгові центри (Shopping Centers).
До центрів, що створилися самі по собі на протязі століть на ринкових площах і головних вулицях, добавилися за останній час спеціально сплановані торгові центри.
Необхідні для будівництва сучасних торгових підприємств інвестиції потребують глибоких досліджень, що стосуються кількості, розташування, розміру підприємств, торгових центрів. При цьому слід враховувати не тільки кількість, рівень доходу, звички потенційних споживачів району, але й інші можливості покупки. Існує значний розділ праці між торговими центрами в сільській місцевості та розташованими в центрі міста. В перших можна найти товари повсякденного попиту і частину товарів попереднього вибору в асортименті помірної широти. В центрі міста споживачу надається можливість більш широкого вибору. Крім того, враження, отримані там, являються передумовою виникнення особливого роду переживань (покупка як форма проведення часу).
Велике значення для роздрібного торговця (як і для інших посередників) має імідж підприємства торгівлі.
» следующая страница »
1 ... 122 123 124 125 126 127128 129 130 131 132 ... 182