• розміри підприємства;
• спосіб продажу (пересування чи постійне місце продажу);
• політика цін;
• обсяг послуг;
• розташування;
• фінансування;
• правова форма.
Якщо спробувати упорядкувати роздрібну торгівлю за цими критеріями, то можна швидко з’ясувати низьку стабільність цих ознак.
Поняття “форма торгового підприємства” неможливо визначити статично, його слід розуміти як вираження визначеного історичного розвитку. Конкретна форма не є результатом комбінації ознак, які вона мала спочатку. Вона — результат багаточисленних змін, що являються наслідком залучення інших інструментів маркетингу, що спрямовані на підвищення привабливості підприємства. Цей процес має назву “Trading up”.[3]
Назва різних форм (універмаг, споживчий ринок, універсам) підкреслюють домінуючі признаки, однак значення цих понять змінюється з часом більше чи менше сильно. Сучасний універмаг відрізняється від свого попередника 20-х років. Споживчі ринки змінюють свою початкову форму і стають все більше подібні на магазини самообслуговування.
Частіше за все враховують асортиментну ознаку. Товари об’єднують у відповідні групи за ознакою виробничого походження або споживчого призначення. Це можуть бути спеціалізовані магазини або торгові фірми зі змішаним асортиментом.
Виникнення нових галузей, диференціація товарів привела до того, що роздрібна торгівля на протязі останнього століття формувала свій асортимент за галузями, видами та групами товарів. Розвиток багатьох галузей (автомобільна індустрія, виробництво радіо- електро- приборів) зробило необхідним появу галузей торгівлі, орієнтованих на їх продукти. З ростом розмаїття товарів виділилися нові підприємства спеціалізованої торгівлі (кавові, магазини посуду, спец приладдя).
Підприємства спеціалізованої торгівлі дають споживачам по можливості повний огляд продукції галузі. Існують також магазини, що спеціалізуються на продажу відносно невеликого кола товарів. Вони поглиблюють свій асортимент обмеженим колом товарів настільки, наскільки це має сенс з врахуванням потенціалу ринку. Це важливо для споживачів, які часто шукають професійно-систематичний глибокий асортимент товарів.
В останній час виникають підприємства спеціалізованої і спеціальної торгівлі нового типу. Вони орієнтуються не на галузі, а на визначені сектори попиту. Це спортивні і меблеві магазини, магазини типу “Все для дітей”, “Все для авто”, а також “Гардини, тюль”, “Взуття”. Орієнтація асортименту на потреби розширюється до групування товарів за життєвими ситуаціями (проведення вільного часу, мандрівництва, освіта). В цих концепціях асортименту передбачається нова форма орієнтації не на товари чи галузі, а на потреби. Противники цієї орієнтації стверджують, що вона перешкоджає спеціалізації торгівлі і загострює конкуренцію між торговельними підприємствами.
Підприємства торгівлі з змішаним асортиментом. До таких підприємств відносять насамперед сільські магазини, що продають на ряду з харчовими продуктами текстиль, сільськогосподарські товари, канцелярські товари. Цей тип поступово змінюється сучасними підприємствами торгівлі.
До підприємств із змішаним асортиментом відносять в першу чергу універмаги. Пізніше до них приєдналися посилторги із змішаним асортиментом, супермаркети, споживчі ринки і універмаги самообслуговування, які пропонували на ряду з продуктами харчування в великому обсязі інших товарів.
Універмаги це типова форма роздрібної торгівлі. Вони розташовувалися раніше переважно в центральних районах міст або в центрах міст і ставали ядром виникаючих торговельних зон.
Середній універмаг передбачає асортимент в деяких випадках перебільшуючий 100000 артикулів. Об’єднання під одним дахом широкого асортименту, його спокусна презентація привертають сьогодні, як і раніше, велику частину населення. Більшість універмагів відмовились від агресивної політики цін на користь інших інструментів маркетингу (широкий вибір, надання кредиту, обслуговування клієнтів).
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 182