. Це твердження суперечить теорії життєвого циклу.
В інших дослідженнях, зокрема Л.Котлікофа і Л.Саммерса, були зроблені розрахунки, за якими більшість заощаджень робиться для спадщини, а не для забезпечення рівня споживання у старості
. Іншими словами, старше покоління зберігає свої фінансові активи майже у недоторканому вигляді і передає їх молодому поколінню, замість того щоб насолоджуватися багатством за життя. Небажання старшого покоління тратити до кінця своє багатство залишається одним із важливих аргументів проти моделі життєвого циклу.
Відстоюючи цю модель Ф.Модільяні в якійсь мірі переглянув зміст своєї Нобелівської лекції. Він відмітив, що в США багато людей похилого віку вкладають свої цінні папери разом з цінними паперами своїх дітей у трастові фонди. Тому цілком можливо, що в якийсь момент родичі знімуть свої особисті заощадження і залишать дітям тільки відсотки. Окрім того слід врахувати дедалі більший страх літніх людей залишитися самотніми без фінансової підтримки з боку сім'ї і, можливо, багато витрачати на лікування у старості. Потреба мати багатство з віком може зростати, якщо немає повного страхування на покриття всіх витрат на лікування. Таким чином, проблема важливості спадщини для формування споживчої поведінки впродовж усього життя ще остаточно не вирішена.
Теорія життєвого циклу є досить плідною з точки зору точності прогнозування як рівня споживання окремих домашніх господарств, так і сукупного споживання.
Хоча спеціальної системи перерозподілу доходу від дітей до родичів не існує, у багатьох країнах функціонує побічна суспільна система перерозподілу засобів від молодого покоління до старшого, яка називається соціальним забезпеченням. У США, наприклад, система соціального забезпечення називається OASDI, що розшифровується як "страхування людей похилого віку, утриманців та інвалідів”. Як видно з назви, ця система забезпечує виплати на непрацюючих членів сімей, тих робітників, які померли у працездатному віці, і тих, хто не може надалі працювати за інвалідністю, а також зобов'язує молодих робітників сплачувати податки на соціальне забезпечення, з яких потім здійснюються виплати пенсіонерам. Така система значно впливає на рішення домашніх господарств про розміри заощаджень.
Сама ідея життєвого циклу, що знаходиться в основі теорії життєвого циклу, не нова і не належить Ф.Модільяні. Його заслуга полягає перш за все в перетворенні ідеї у формальну модель, яку він згодом розвинув у кількох напрямах і виділив у чітку економічну теорію. Модель життєвого циклу нині є основою більшості динамічних моделей, які використовуються для вивчення споживання і заощаджень.
Модель життєвого циклу є інструментом для аналізу різних трактувань поняття "тягаря "заборгованості, що розглядається як скорочення обсягу корисності впродовж життя. На основі цієї моделі також робляться прогнози. Найважливіше те, що розмір заощаджень змінюється протягом життя людини, і ці зміни можна прогнозувати.
Теорія вказує на ряд несподіваних чинників, що впливають на норму заощаджень у країні. Наприклад, вікова структура населення, у принципі,
- важливий чинник, що визначає поведінку величин споживання і заощадження.
Процесу заощадження завжди протистоїть зростання від'ємних заощаджень, тобто деякі сім'ї витрачають більше, ніж складають їхні поточні доходи. Це певною мірою пов'язано з віком заощаджувачів. Звідси, аналіз поведінки людей стосовно заощаджень має виключно важливе прикладне значення у створенні національних пенсійних програм. Це, по-перше. А по-друге, теорію заощаджень, котра розглядає доходи у довгостроковому плані, Ф.Модільяні використовував також для тестування альтернативних пенсійних програм.
На межі другого і третього тисячоліть основні положення теорії життєвого циклу використовуються і в ході реформування державної системи пенсійного забезпечення США1. Пропонуються різні схеми на вдосконалення самої пенсійної системи: запровадження планів "підтримки гарантованих пенсійних виплат", "індивідуальних
» следующая страница »
1 ... 174 175 176 177 178 179180 181 182 183 184 ... 279