Модель Баумоля-Тобіна можна використовувати не лише як модель попиту на гроші, але їй можна найти і ширше використання. Зокрема, вона описує формування запасів грошових коштів у економічних агентів і показує, що попит на гроші - це попит на реальні грошові залишки, він прямо пропорційний рівню витрат М і обернено пропорційний відсотковій ставці.
Детальний аналіз попиту на гроші, зокрема в США, провів професор Прінстонського університету С.Голдфельд1. Він, використовуючи щоквартальні дані за період 1952-1972рр., прийшов до ряду цікавих висновків.
\По-перше як і передбачалося моделлю Баумоля-Тобіна, попит на гроші є попитом на реальні грошові залишки.
^ По-друге, хоч і аналіз впливу відсоткової ставки на попит на гроші дещо складніший, оскільки в реальному світі не існує такого показника, як реальна відсоткова ставка взагалі, але вчений підтвердив те, що номінальні грошові залишки зростають пропорційно цінам.
! Див.: Stephen Goldfeld, "The Demand for Money Revisited", Brookings Papers on Economic Activity, №. 3:1973.
\По-третє, економетрична оцінка рівняння С.Голдфельда значно перевищувала попит на гроші і особливо це проявилося з середини 70-х років. Традиційні рівняння попиту на гроші могли врахувати вплив відсоткових ставок і доходу, але не могли охопити окремо взятих впливів інновацій. Мова йде про банкомати, комп'ютеризовану передачу цінних паперів, кредитні картки, надання привілей овердрафту, що дозволяють власникам матеріальних цінностей економити на грошових залишках. Все це означає, що при заданому рівні доходу і відсоткових ставках бажаний рівень грошових залишків знижується.
Таким чином, теорія інвестицій^ і модель управління готівкою Баумоля-Тобіна показують, який вплив на макроекономічні процеси має поведінка окремих економічних агентів. Хоча зазначена модель була сформульована для окремо взятого домашнього господарства, результати досліджень багатьох учених дозволяють стверджувати про її справедливість для економіки в цілому.
Значний прогрес у сучасних макроекономічних дослідженнях протягом трьох останніх десятиліть був досягнутий завдяки розробці і перевірці макроекономічних моделей. Частіше всього вони не спростовують, а, навпаки, дозволяють вдосконалювати теорію макроекономіки. На думку багатьох економістів, подальша інтеграція мікро- і макроекономіки містить в собі широкі можливості для ще глибшого вивчення економічних процесів.
Перевага q-теорії як засобу вимірювання стимулів до здійснення інвестицій полягає в тому, що цей показник відображає як очікувану майбутню прибутковість капіталу, так і його теперішню прибутковість.
Теорія інвестицій^ корисна й тому, що вона дозволяє досить доступно трактувати роль ринку цінних паперів в економіці. Крім того, ця теорія дає основу передбачати, що коливання ринку цінних паперів тісно пов'язані з коливаннями виробництва і зайнятості. Таким чином, не дивно, що ринок цінних паперів є одним з індикаторів економічної активності, за яким уважно стежать спеціалісти.
Щодо моделі управління готівкою Баумоля-Тобіна, то її практична значимість полягає ще й у тому, що вона може бути використана як теорія швидкості обігу грошей.
в®- Теорія попиту. Досліджуючи проблеми вимірювання корисності та математичного визначення рівноваги, англійський економіст Ф. Еджуорт ще наприкінці ХІХст. запропонував апарат кривих байдужості. Крива байдужості відноситься до споживчих наборів благ, тому що вона є інструментом аналізу споживчих переваг. На думку
вченого, такі криві повинні представляти геометричне місце точок, що характеризуються однаковим рівнем корисності. Однак у концепції Ф.Еджуорта апарат кривих байдужості відігравав порівняно невелику роль. Такі криві використовувалися також відомим італійським економістом В.Парето, причому трактування цих кривих у його працях суттєво змінилося: він запропонував бачити в них просто відображення певних наперед заданих смаків і переваг споживача.
» следующая страница »
1 ... 168 169 170 171 172 173174 175 176 177 178 ... 279