в®” Теорія інвестицій д. Перші дослідження проблем інвестицій припадають на початок XX століття. Проте відкритим залишилося питання як виміряти розрив між фактичною і бажаною величиною капіталу? І чи існує зв'язок між коливаннями обсягів інвестицій та коливаннями на ринку цінних паперів чи ринку акцій? У пошуку відповідей
на ці запитання американський економіст Джеймс Тобін
запропонував q-теорію інвестицій.
Основою q-теорії інвестицій
є модель динаміки інвестицій. Оскільки фірми мають значно більшу привабливість для потенційних вкладників, коли у них є можливості для здійснення вигідних інвестицій, ціни акцій відображають наявність стимулів до інвестування. Дж.Тобін завбачив, що фірми приймають рішення про інвестування на основі наступного співвідношення, що називається зараз ще показником q Тобіна:
q = ринкова вартість установленого капіталу відновна вартість капіталу
Змінна q визначається як відношення вартості фірми на фондовому ринку (тобто, вартість капітальних активів, що складається на ринку цінних паперів) до відновної вартості її основного капіталу. Ця теорія виходить з того, що вартість фірми на фондовому ринку допомагає виміряти розрив між фактичним капіталом (К) і бажаним рівнем капіталу (К*+1).
Дж.Тобін визначив умови, за яких q служить хорошим показником рентабельності нових інвестиційних витрат. Говорячи конкретно, коли q
> 1, це зазвичай означає, що К*+1 > К, тому інвестиції повинні бути значними. Подібним чином, коли q < 1, ринок показує, що К*+1 < К, значить, інвестиції мають бути незначними. Чому це так?
У найпростішому теоретичному випадку величина q для підприємства дорівнює дисконтній вартості майбутніх дивідендів, що виплачуються фірмою на одиницю її капіталу. Очевидно, що вартість фірми на фондовому ринку Vдорівнює дисконтній вартості дивідендів, що виплачеш фірмою. Значить, дисконтна вартість дивідендів на одиницю капіталу складає V/K. Якщо відновна вартість капіталу фірми дорівнює К (це справедливо, коли ціна капіталу дорівнює 1, що є ціною випуску в моделі), тоді V/К, за визначенням, буде q-вартістю фірми. Це основа для визначення q.
Таким чином, фондовий ринок надає фірмам чутливий до змін і легко визначуваний індикатор інвестиційних стимулів. Коли ціна на фондовому
ринку висока (відносно вартості одиниці нового капіталу), ринок "повідомляє" про те, що для наближення Кдо К* основний капітал варто збільшувати поступово. Коли ціна на фондовому ринку низька, ринок "повідомляє "про необхідність повернення Кдо нижчого рівня К*.
Існує й інший спосіб розуміння суті q-теорії інвестицій, який у більшій мірі опирається на інтуїцію. Якщо q > 1, це значить, що ціна акцій на фондовій біржі вища грошової вартості капіталу. В цих умовах фірма може випустити нові акції, використати виручені кошти для реальних інвестицій і частину виручки розподілити серед акціонерів. Таким чином, коли q > 1, це свідчить про те, що шляхом продажі акцій фірми можуть фінансувати новий інвестиційний проект, який забезпечить одержання прибутку.
Справедливість q-теорії інвестицій порівняно легко перевірити, оскільки можна вирахувати величину q і проаналізувати тісноту зв'язку між коливаннями інвестицій та динамікою величини q. У ряді досліджень виявлено, що значення q для окремих фірм зв'язані з їхніми інвестиціями. В інших працях зроблена спроба встановити зв'язок між середнім значенням q і сукупним рівнем інвестицій в економіці. Зокрема, американський вчений Л.Саммерс показав, що величина q в економіці США збільшується із зростанням сукупних інвестицій, однак залежність ця слабка. Динаміка q мало що дає для пояснення коливань інвестицій. Очевидно, що при оцінці коливань інвестиційних витрат, крім q необхідно використовувати інші показники, такі, як зміни обсягу випуску та рух грошових коштів у фірмах.
» следующая страница »
1 ... 166 167 168 169 170 171172 173 174 175 176 ... 279