Досліджувана Р.Солоу виробнича функція стала основою для розробки внутрішньогалузевих балансів економічного розвитку, які,
усупереч висновкам кейнсіанської теорії, базуються на принципі автоматичного саморегулювання економічної системи через формування раціональної структури виробництва. Показники, які вводилися у функцію, були сталішими, а зв'язки між ними менш еластичними. її використання з цією метою виявилося ефективнішим.
У ході наукових досліджень С.Кузнєц розробив методи визначення національного доходу. Запропоновані ним підходи взяті на озброєння статистиками ("подвійний підрахунок" національного доходу як суми витрат і як суми доходів). Його методи статистики національного доходу, національного продукту та інших важливих показників використовуються не тільки в офіційній звітності в США, а й в статистичних публікаціях інших країн.
Сучасна теорія економічного зростання стала логічною кульмінацією більш ранніх праць С.Кузнєца, що присвячені дослідженню національного доходу та його компонентів. Нині термін "валовий національний продукт" (ВНП) прийнятий у всьому світі, але на початку минулого століття він ігнорувався. С.Кузнєц не був першим із тих, хто займався цим питанням, але його праці з статистики національного доходу і національного продукту були написані настільки чітко і зрозуміло, що стали орієнтирами у цій сфері. Він більш точно оцінив випуск кінцевого продукту, формування капіталу і заощаджень, розподіл доходу між різними верствами населення. Його робота, що відповідала новим вимогам економіки, заклала основу для оцінки ВНП та його складових частин Федеральним урядом США, вплинула на подальші дослідження економічного зростання, дозволила виробити єдину методику розрахунку національного доходу і ВНП для усіх країн світу. Вагомий вплив на економічне зростання мають цикли та інвестиції. Цей аспект проблеми знайшов своє відображення у відповідних концепціях.
из3 Теорія нерівномірних поштовхів. Дослідження економічних циклів (циклів ділової активності) беруть початок ще з 70-х років ХІХст. Вагомих результатів було досягнуто такими вченими як А.Маршалл, А.Шпітгоф, Г.Кассель, К.Віксель. Поворотним пунктом у розвитку теорії економічного циклу стали висновки М.Туган-Барановського про головну особливість циклу - коливання розмірів інвестицій. Збагаченню цієї теорії сприяла запропонована Й.Шумпетером концепція нововведень, як джерела порушень рівноваги усередині ринку. Нового змісту зазначеній теорії додали виявлені вченими принцип акселерації, механізм імпульсу та розповсюдження.
Можливо, поступовість розвитку відбувалася б і надалі, але в науку втрутився екзогенний фактор. У 1929р. вибухнула Велика криза: криза збуту і неплатежів, хвиля банкрутств, гігантський скачок безробіття, раптова і глибока дефляція. Йшли роки, але економічна рівновага не відновлювалася, криза не проходила, зберігався високий рівень безробіття. Нічого подібного існуюча економічна теорія не передбачала і запропонувати вихід із ситуації не могла. Це стало джерелом кризи неокласичної думки. Знецінилася також і напрацьована на той час теорія економічного циклу.
З придатних її елементів було відомо, що залежно від того, яка кількість виробленого суспільством продукту спрямовується на споживання, мультиплікаційно-акселераційний механізм здатний спричинити відповідно коливання або "вибухи" в динаміці національного доходу. Подальші дослідження цієї проблеми поставили економістів у глухий кут: мультиплікаційно-акселераційний механізм відображає коливання, властиві економіці, тільки за абсолютно нереальної гіпотези про величину акселератора, а якщо виходити із більш реальної його величини, то цей механізм спричинятиме коливання, які не відповідають дійсності.
Першою спробою подолати цю "мертву точку" стала теорія нерівномірних поштовхів норвезького економіста Рагнара Фріша
» следующая страница »
1 ... 163 164 165 166 167 168169 170 171 172 173 ... 279