Історія економічних учень

Дж.Тобін вписав своє ім'я в історію економічної теорії також як один із авторів моделі управління готівкою Баумоля-Тобіна

. Вона розроблена у 50-і роки на висновках досліджень, до яких незалежно один від одного прийшов він та Уільям Баумоль і до цих пір залишається однією з провідних теорій попиту на гроші. Модель Баумоля-Тобіна показує переваги і недоліки нагромадження готівкових грошей. Головна їх перевага полягає у зручності: громадянин звільняється від необхідності ходити в банк при кожній покупці. Однак при цьому він може мати збитки, втрачаючи відсотки, які міг би отримати, поклавши відповідну суму на банківський рахунок.

Щоб вияснити всі "за" і “проти’’припустимо, що чоловік запланував протягом року поступово потратити Мгрн. (для простоти допустимо, що ціни і, отже, реальні витрати впродовж року не змінюються). Яку готівкову суму він мав би мати для здійснення такого обсягу витрат, або яка має бути оптимальна величина середньої кількості грошей на руках?

Якщо впродовж року чоловік відвідує банк N раз, кожний раз знімаючи з рахунку М/N грн., він витрачає ці суми рівними частинами протягом кожного з 1/Nперіодів. Зрозуміло, що протягом року сума грошей на руках змінюється у межах від М/N до 0, і її середньорічне значення дорівнює M/(2N). Питання в тому, як вибрати оптимальне значення /V? Чим воно вище, тим меншою є середня кількість грошей на руках і меншими втрати у вигляді недоотриманих відсотків, але тим більші незручності чоловік відчуває у зв'язку з необхідністю частіше відвідувати банк.

N*              N

Число отримань грошей в банку, яке мінімізує загальні витрати. Число відвідин банку

Умовно позначимо затрати, що зв'язані з відвідинами банку, довільною постійною величиною F, яка представляє собою вартісний показник, котрий вимірюється затратами часу на зняття грошей з рахунку (дорога туди і назад, очікування в черзі). За будь-якого N її середнє значення складає M/(2N), а втрати у вигляді недоотриманих відсотків дорівнюють iM/(2N).Якщо вартісний еквівалент затрат часу на кожне відвідування банку оцінюється величиною F, їх загальна сума впродовж року дорівнює FN. Разом з сумою недоотриманих відсотків вони складають сукупні витрати, що пов'язані з відвідуванням банку:

Сукупні недотримані витрати на витрати = відсотки + відвідування = iM/(2N) + FN.

Рис. 12. 2. Витрати збереження

Чим більша кількість відвідин банку /V, тим вищими є зв'язані з цим витрати і тим меншою є сума недоотриманих відсотків. На рис. 1-Г показана залежність суми сукупних витрат від N. Вона досягає мінімуму при єдиному значенні N. Оптимальна величина N дорівнює:

При цьому значенні N середня сума грошей на руках складе:

2                                                                                                                              і

З рівняння виходить, що чим вищі витрати, що зв'язані з відвідинами банку F, тим вище М, і чим нижча ставка відсотка і, тим більше готівки має на руках населення.

У 1966 р. Мертон Міллер і Даніель Орр розглянули питання можливого використання моделі Баумоля-Тобіна не лише домашніми господарствами, але й для фірм. Згідно результатів цих учених, докорінна відмінність між фірмами і домашніми господарствами полягає в тому, що фірми відрізняються значнішими коливаннями рівня доходів. Конкретні величини змін попиту не є точно такими, як у моделі Баумоля-Тобіна, але напрям цих змін такий же. Додатковою цікавою особливістю праці М.Міллера і Д.Орра є виклад вплив фактору невизначеності на грошовий попит. Якщо коливаннями потоку готівки фірми збільшують у міру зростання нестійкість бізнесу, то найкращою реакцією фірми буде зростання її середніх грошових залишків. Це дозволяє їй успішніше переживати непередбачені коливання грошових надходжень.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 167 168 169 170 171 172173 174 175 176 177  ... 279