Історія економічних учень

ця модель демонструє, що темп зростання населення також впливає на рівень життя. Чим вищий темп зростання населення, тим нижчим є обсяг виробництва у розрахунку на одного робітника.

З моделі Солоу виходило, що чим більша норма заощаджень, тим вищою є капіталоозброєнність робітника у стані збалансованого зростання і, значить, тим вищим є темп збалансованого зростання. Але саме по собі зростання не є самоціллю. Тому наступним кроком, що логічно витікає з моделі, було визначення умов оптимального для суспільства економічного зростання. Цей крок одночасно і незалежно один від одного зробили кілька економістів (серед яких і Нобелівські лауреати Дж. Мід, М.Алле) на початку 60-х років. Але першим надрукував відповідь на дане питання американський професор Едмунд Фелпс. Йому ж належить і термін "золоте правило нагромадження капіталу ", що ввійшов з того часу у широкий вжиток. Рівнем "золотого правила" називається такий рівень капіталоозброєнності, що забезпечує найбільший обсяг споживання. На цьому рівні чистий граничний продукт капіталу дорівнює темпу приросту виробництва. Оцінки, що зроблені для реальних економік, таких як економіка США, показують, що запаси капіталу є набагато нижчими від рівня "золотого правила". Щоб досягнути цього рівня, вимагається збільшення інвестицій і, відповідно, зниження рівня споживання нинішніх поколінь.

Використання "золотого правила" на практиці виявилося обмеженим через досить завищені вихідні передбачення, але воно дозволило сформувати висновки, що стосувалися реального економічного зростання. Модель Солоу

 і "золоте правило" виявилися досить простими і надзвичайно зручними у вживанні аналітичними знаряддями. З їх допомогою стало можливим дослідження впливу на економічне зростання різних модифікацій виробничої функції, технічного прогресу, зміни норми заощаджень і оподаткування тощо. Зусиллями самого Р.Солоу, Дж.Міда та інших економістів модель Солоу була дезінтегрована: окремо враховувалося виробництво споживчих та інвестиційних благ.

Були створені також моделі, що враховували "вік" капітальних благ, оскільки різні їх покоління володіють різною продуктивністю. Праці Дж.Тобіна ввели у теорію економічного зростання грошову масу (точніше, державні зобов'язання, якими громадяни володіють нарівні з капіталом).

У 70-і роки інтерес до теорії економічного зростання впав. Це було викликано, в першу чергу, різкими циклічними коливаннями у західній економіці того періоду. Водночас немалу роль зіграла й та обставина, що після винаходу моделі Солоу і "золотого правила" подальший прогрес у даній сфері пішов шляхом ускладнення математичної техніки без якихось проривів у економічному змісті.

Однак у 80-і роки становище знову змінилося. До того часу економістам не вдавалося ввести в модель головний фактор економічного зростання - технічний прогрес, який продовжував залишатися екзогенним. Нові (також надзвичайно математизовані) нововведення до теорії зростання, що появилися у 1980-і роки, передбачають позитивний зовнішній ефект (екстерналій) економічного зростання, який забезпечує для економіки джерело зростаючої віддачі. Зростаючу суспільну віддачу дають, згідно Пола Ромера

, витрати на науково-дослідні та експериментально-конструкторські роботи (НДЕКР), а згідно думки Нобелівського лауреата Роберта Лукаса

 - інвестиції у людський, а не у фізичний капітал, хоча в кожному індивідуальному випадку це все не обов'язково. Один із висновків моделей Ромера і Лукаса полягає в тому, що економіка, котра розпоряджається великими ресурсами людського капіталу та розвиненою наукою, має у довгостроковій перспективі кращі шанси зростання, ніж економіка, що позбавлена цих переваг.

Враховуючи зазначені нововведення а також напрацювання самого Р.Солоу, його модель й надалі залишається актуальною. Спеціалістами відмічаються теоретична витонченість її та економетричні оцінки. Модель дає основу, з допомогою якої можна проаналізувати одне з найважливіших питань економіки: яка частина виробленого продукту повинна споживатися зараз, і яка частина його має зберігатися для використання у майбутньому.

 

« Содержание


 ...  167  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я