Проблеми економічного зростання завжди привертали увагу економістів, починаючи з меркантилістів, про що вже зазначалось.
Великі зрушення, якими ознаменувався період між двома світовими війнами в економіці розвинутих західних країн, змусили економічну думку знову звернутися до проблем зростання. Величезне значення мала "кейнсіанська революція", під час якої виникла цілісна макроекономічна теорія, що оперувала агрегатними показниками і досліджувала умови макроекономічної рівноваги. У цей час ключову роль у формуванні теорії економічного зростання відіграли дослідження Саймона
Кузнеца
, засновника кількісного підходу до досліджень економічного зростання. Його науковий внесок характеризується повнотою охоплення, глибиною деталізації, відтворенням історичних даних, емпіричними дослідженнями зростання та коливань, і розвитком економетричних напрацювань та кількісної економічної історії.
Аналізу економічного зростання присвячена уже одна з ранніх праць С.Кузнєца "Столітня динаміка виробництва і цін" (1930 р.), де досліджені тривалі тенденції у динаміці виробництва і цін багатьох видів товарів за даними шести країн за період, що аналізувався на основі деяких показників аж до 1810 р. Він дійшов висновку, що у зростанні виробництва окремих товарів часто спостерігаються періоди сповільнень і запропонував своє пояснення цієї закономірності. Сформульовані висновки стали одним із наріжних каменів його майбутніх спостережень щодо зміни структури національного продукту, що супроводжує економічне зростання. У цій праці С.Кузнєц обстоює безсумнівну наявність циклічної складової у динаміці виробництва і цін, період якої перевищує тривалість звичайного економічного циклу, але є коротшим, ніж у довгих хвиль Кондратьєва. Середня його тривалість становить приблизно 22 роки. С.Кузнєц назвав ці хвилі "вторинними віковими коливаннями ", а пізніше - "довгими коливання ". Зараз їх називають "циклом Кузнеца".
Ці спостереження стали основою досліджень С.Кузнєца та інших учених, у яких доводилася наявність широкоамплітудних, взаємопов'язаних коливань з періодом приблизно 20 років у багатьох сферах економічного життя Великобританії, США та інших держав. Ці сфери охоплювали зростання населення, зовнішню та внутрішню міграцію, структуру внутрікраїнових інвестицій і міждержавних потоків капіталу, платіжний баланс та зростання грошової маси. Хоч питання про те, чи є хвилі С.Кузнєца самовідтворюючими досі відкрите, саме їх виявлення мало величезне значення для аналізу довгострокового економічного зростання. Воно засвідчило, що для виокремлення довгочасових трендів необхідно охоплювати суттєво триваліші, ніж звичайний економічний цикл, періоди спостережень. С. Кузнєц пропонував при дослідженні економічного зростання орієнтуватися на період спостережень приблизно у 50 років.
У своїй статті "До теорії економічного зростання" (1955 р.) учений вказував, що загальна теорія економічного зростання повинна пояснювати і механізм розвитку передових промислових держав, і причини, що стримують розвиток відсталих країн; охоплювати держави як з ринковою економікою, так і з плановою, країни великі і малі, розвинуті та ті, що розвиваються; пояснювати вплив на економічне зростання зовнішньоекономічних зв'язків, війн та інтервенцій. На думку С.Кузнєца, необхідність постановки таких складних завдань пояснюється широким різноманіттям пов'язаних з економічним зростанням проблем, і передусім тим, що обґрунтовані висновки можна робити лише у разі вивчення економічного зростання у найрізноманітніших контекстах та умовах.
Виходячи з цього, С.Кузнєц наполягав, щоб емпіричні дослідження були широкоохоплюючими як з часової, так і з просторової точок зору. Він вважав, що об'єктом спостереження мають виступати не географічні регіони чи промислові райони, а цілі країни. Стосовно стратегії досліджень, то вчений був переконаний, що, доки не буде завершена трудомістка підготовча робота збирання фактичного матеріалу про минулий досвід, доти будь-які не деталізовані чи конкретні теорії економічного зростання є просто непотрібними. Він закликав до проведення широких емпіричних досліджень з чотирьох ключових елементів економічного зростання, до яких відносив демографічне зростання, зростання знань, внутрідержавну адаптацію до факторів зростання та зовнішні відносини між країнами. У нього вже були деякі "підтеорії" цих процесів, якими можна було керуватися в ході проведення необхідних досліджень, і він надіявся, що з часом ці концепції ввіллються в єдину загальну теорію економічного зростання.
» следующая страница »
1 ... 158 159 160 161 162 163164 165 166 167 168 ... 279