Економіка та менеджмент праці

-         установлення контролю поточних справ на визначений момент часу чи етап реалізації якогось проекту, завдання;

-          постійне зіставлення ходу виконання завдання з планом виконання робіт з метою запобігання виникненню позапланових ситуацій.

В економізації дій менеджера і бізнесмена, тобто у перетворенні їх на ощадливіші або продуктивніші, надзвичайно велике значення має придбання ними навичок роботи з рекомендаціями раціональної організації праці. У цьому сенсі цікавими виступають зауваження одного із засновників теорії організації праці П.М. Керженцева про два типи організаторів:

1.       Організатори-стратеги - вони складають плани і передбачають події.

2.       Оперативні організатори - вміють швидко орієнтуватися у сьогоднішній обстановці і приймати рішення.

Також П.М. Керженцев розробив правила організаторської діяльності - рекомендації початківцям.

Розробляючи рекомендації з економізації дій, вчені відзначають, що «будь-яка економізація дій не може виходити за межі, на перший погляд, протилежної їй активізації діючого суб’єкта. Постулат активізації діючого суб'єкта полягає у прагненні поводитися активно, якомога енергійніше. А це означає використовувати всю енергію, необхідну для виконання завдань; не заощаджувати довільні імпульси, хоча б і пов'язаних із гранично можливими, але необхідними зусиллями. Отже, потрібно якомога більше зосереджувати увагу; залучати до руху залежні від нас органи, інструменти тощо; давати своїй апаратурі всю необхідну свободу руху і в найповнішому обсязі користуватися нею; не дозволяти залежним від нас процесам перебігати без нашого керівництва, розвивати ініціативу» [75]. Це одне з найважливіших положень всієї теорії ефективної організації діяльності.

При цьому слід зазначити, що тут зроблено наголос на ініціативі. Ініціатива - це самодовільне виконання дій.

У свою чергу, самовільність полягає у тому, що люди діють не за чиїмись чужими наказами і порадами, повчаннями чи підказками. Це самодовільний акт. Люди залюбки виявляють

ініціативу під час виконання завдань нового роду, особливо якщо це завдання, принаймні на даний момент, виходить за межі їхнього уміння.

Якщо ж система на підприємстві, в організації відкидає застосування так званої «особистої ініціативи», то не тому, що вона нібито протистоїть постулату ініціативи як такому. Суттєвим тут виступає лише напрям ініціативи діючих суб'єктів. Зміст полягає в тому, щоб окремі люди припинили піклуватися насамперед про максимілізацію власних доходів. Уся їхня ініціатива повинна бути спрямована на підвищення добробуту колективу, наприклад, на раціоналізацію виконуваних у колективах функцій [75].

З огляду на важливість цього праксеологічного твердження і слідуючи йому у своїй діяльності, менеджер, як керівник первинного трудового колективу при економізації дій і способів своєї діяльності, організовуючи, плануючи і раціоналізуючи свій трудовий процес, повинен виходити ось із чого. Він має виходити з того, що раціоналізація трудового процесу припускає низку «нестандартних», новітніх, специфічних дій, унаслідок чого можна виконувати роботу найбільш продуктивно.

1.     У процесі трудової діяльності менеджера необхідно орієнтуватися на виконання найважливішої роботи і використовувати свій час найпродуктивніше для вирішення дійсно важливих завдань.

Для цього рекомендується визначити види робіт, які виконуються найкраще і планувати їх на найменш продуктивний час дня, залишивши дійсно продуктивний час на вирішення більш трудомістких і складних завдань.

У трудовій діяльності менеджера слід враховувати таке:

1.1.  У кожну роботу необхідно входити поступово і систематично збільшувати свої зусилля.

 

« Содержание


 ...  71  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я