Плануючи свою діяльність, складайте плани з урахуванням календарного плану заходів вищого керівника тощо.
Це має стати за звичку, бути ефективним засобом боротьби за економізацію і раціоналізацію дій.
4. Мінімізація інтервенції (втручання) як один із напрямів економізації дій і їхнього подальшого удосконалювання.
Вона зумовлена необхідністю зняття напруги організаторської діяльності менеджера, що виражається у постійному інтенсивному і напруженому впливі на працівників у вигляді наказів, вказівок, окриків, посмикувань тощо, що спричинює високий ступінь напруженості і нервозності у взаєминах.
Мінімізація припускає необхідність розвитку взаємодії окремих працівників, пов'язаних єдиним предметом праці, взаємодопомоги і товариського співробітництва.
Засновники праксеології сформулювали її зміст: якнайменше втручатися у хід подій або процесів, досягати своєї мети за мінімального втручання, а оптимально - зовсім без втручання.
Ось цікавий уривок із «Логіки» Гегеля: «Розум настільки хитрий, наскільки могутній. Хитрість полягає взагалі в опосередковуваній діяльності, яка, обумовлюючи взаємний вплив і взаємне оброблення предметів відповідно до їхньої природи, без безпосереднього втручання в цей процес, здійснює свою мету». Із вуст одного досвідченого спостерігача людських починань чутно афористичне, до комізму парадоксальне, але по суті задуму вдало виражене тлумачення обговорюваного постулату: «Гарний організатор нічого не робить сам, він тільки нічого не випускає зі свого поля зору» [75].
Якщо ж вам не вдається мінімізувати інтервенцію у виконанні завдання вашими підлеглими, орієнтуючись на використання їхніх власних резервів для досягнення поставленої мети, а відзначається постійне їхнє прагнення залучити вас до того, щоб ви найбільшою мірою вникали в їхню роботу, беручи на себе тим самим відповідальність за хід і якість її виконання, то привчіть їх бути готовими чітко і ясно відповідати на такі запитання:
- У чому полягає суть проблеми?
- Які перешкоди трапляються на шляху її розв’язання?
- Що, на їхню думку, може і повинне усунути існуючі перешкоди?
- Що конкретно вони пропонують?
- Чому?
- Хто (або які інші служби підприємства, організації) будуть
зачеплені цією дією?
Ці запитання ґрунтуються на декількох управлінських принципах, які менеджери мають наслідувати. Вони змушують кожного, хто ставить або формулює питання, замислюватись над ним. Спонукають людину до взяття на себе відповідальності за дії і результати, сприяють передачі частини своїх повноважень, тому що, пропонуючи вирішення, підлеглий насправді просить прав на прийняття самостійних рішень, щодо стосуються його роботи. Вони також розвивають почуття колективізму.
Постулат мінімізації інтервенції веде до постулату чистої інвигиляції (тобто чистого спостереження), коли люди прагнуть тільки спостерігати за автоматичним процесом, замість того, щоб брати участь у ньому. Машина виконує роботу замість людини: заміна власної роботи на роботу машини - це прогрес на шляху мінімізації інтервенції. Однак за машиною необхідно доглядати, а доглядання, або інвигиляція, полягає у тому, що ведеться спостереження за роботою машини і вводяться виправлення щоразу, коли порушується її функціонування [75].
5. Обмеження кількості рішень практичними питаннями.
» следующая страница »
1 ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79 ... 171