Істерія - вид неврозу, властивий переважно жінкам. Люди, хворі на істерію, з дитинства вразливі, легко переконливі і самонавіювані. Для них характерна швидка зміна настроїв, вибагливість, схильність до зовнішніх ефектів, до самобичування, прагнення скласти враження на оточення. Хворі на істерію, зазвичай, егоїстичні й егоцентричні, їм властиві поверхневі, легковажні судження, пафос і патетичність. Себе вони подають страждальними особистостями, людьми з «оголеними нервами», незрозумілими натурами. І чим більше вони вживаються у відповідну уяву, тим інтенсивніше перебігає цей нервовий розлад.
Для людей, які хворі на істерію, достатньо дрібного конфлікту, незначного стресу, щоб голосно ридати, емоційно неадекватно реагувати на дії і слова оточення.
Істерична реакція має багато симптомів. Причиною її є певний бар'єр: невміння досягти результату, збій, невдача, накладка, дефект спілкування. Xворий на істерію ніколи не зізнається в некомпетентності, нездатності, невмінні. Йому легше продемонструвати «театральними ефектами» непритомність, нестримні сльози, ридання, припадки тощо, черствість і жорстокість навколишніх. Згодом ці ефекти стають настільки стійкими і звичними, що вони насправді спричинюють нудоту, запаморочення, судорожне зведення пальців і навіть блювання й утрату свідомості.
Від демонстрації своїх страждань хвора людина одержує задоволення і наче мститься оточенню за їхню черствість і неуважність. При всій показовості і демонстративності істеричних симптомів, найістеричніший напад ні в якому разі не можна вважати симуляцією. Це хвороба, розлад нервової системи, і ставитися до цього потрібно як до хвороби. А інтенсивність хвороби, глибина страждань хворої людини багато в чому залежать від занедбаності захворювання, отже побічно і від того, що оточення неадекватно реагувало на її поведінку, на її нервове захворювання, тим самим поглиблювало його, а тепер розраховується за це.
Практика свідчить, що вияви істерії зворотні. Крім лікування у психотерапевта і психоневролога, людина, яка страждає на істерію, повинна сама попрацювати над собою: прагнути адекватно оцінювати різні життєві ситуації й так само на них реагувати.
Невроз нав 'язливих станів - виявляється у вигляді постійно виснажливих своєю стійкістю тривожних думок, передчуттів, страхів, побоювань. Людина часто розуміє безпідставність і необґрунтованість своїх тривог, але не може їх позбутися. Щоб позбутися цього, людина часто починає вірити в різну містику, прикмети, наслідує ритуали, заряджається «космічною енергією», охороняє себе від «псування» тощо. Боячись заразитися, така людина ніколи не вітається за руку, не підходить до співрозмовника, ближче ніж на метр, багато і старанно миє руки.
Причин такого неврозу дуже багато. Це може бути дитяча психотравма, задумливість, різноманітні комплекси, здобуті з переляком. Така риса характеру, як нерішучість, може сприяти розвитку цього неврозу.
Фрустрація - психогенна реакція організму, пов'язана з емоційним розладом, спричинена перешкодою, яка зненацька виникла, психогенна напруга, що накопичується людиною, необхідна для подолання цієї перешкоди. Така напруга може бути знята на двох рівнях: у поведінці й в організмі.
Якщо напруга, що виникла у людини за наявності зовнішньої (фрустрація) або внутрішньої (психологічний конфлікт) перешкоди, одержує розрядку в поведінці, що пов'язана з реалізацією мети, то це «позитивна реакція». «Негативною реакцією» вважається адекватна поведінка, що має своєю метою просту розрядку ситуації.
Людина, яка відчуває фрустрацію, може видавати цілий спектр реакцій, не враховувати який у процесі спілкування просто неможливо.
Агресивні реакції - реакції, які спрямовані не на причину, а на наслідки перешкоди, що раптово виникла. Людина звичайно шукає «козла відпущення» і зриває на ньому всю свою досаду.
» следующая страница »
1 ... 143 144 145 146 147 148149 150 151 152 153 ... 171