Розуміння, крім здорового глузду, співчуття, переживання, передбачає обґрунтування виявлених причинно-наслідкових зв’язків. Таким чином, розуміння проблем підлеглого - це суб’єктивне та інтерсуб’єктивне розуміння. З одного боку, неможливо зрозуміти підлеглого, його проблеми, не уявивши себе на його місці. Але, з іншого боку, підлеглому неможливо обґрунтувати реальне співвідношення причин та наслідків його складностей, залишаючись на його позиціях. Тому другий рівень розуміння - це повернення до своєї особистої позиції, звеличення до рівня об’єктивізованих інструкцій, положень та законів. Ці два рівні розуміння - відповідно суб’єктивний та інтерсуб’ єктивний.
Під час переходу з одного рівня розуміння на інший, створюються основи терапевтичної дії: корекція оцінки та поведінки, адаптація до вимог дійсності, формування адекватної оцінки та самооцінки.
Інструментальний аспект - використання теорії соціально- психологічної роботи як інструменту діяльності. Соціально- психологічна робота ставить собі за мету досягнення змін психічної особистості підлеглого, емоційного ставлення до складностей, зниження рівня стресів, управління розвитком конфлікту.
Для вміння створювати потрібні зміни необхідне розуміння їх походження. А для цих цілей використовується весь інструментарій методів психології, в тому числі:
1. Спостереження - цілеспрямована фіксована поведінка підлеглого, його реакцій, установок, динаміка настроїв. Спостерігач повинен постійно відслідковувати коло чинників, що спричинюють той чи інший вплив на підлеглого, на ті зміни, які відбуваються в його установках, стереотипах, реакціях.
Спостереження може бути спостереженням «із боку». Тут спостерігач особисто не бере участі у спостереженнях. Він дивиться наче «із вікна», і ті, за ким він спостерігає, можуть знати про це.
Спостереження-участь - коли спостерігач становить частину ситуації, що спостерігається. У такому випадку між спостерігачем і тим, за ким спостерігають, здійснюється мовна взаємодія. Спостерігач фіксує використані фразеологічні кластери того, за ким спостерігають, його лексику, семантику, аналізує зміст висловлювань, помічає нюанси невербальної експресивної поведінки.
Для того, щоб спостереження було цілеспрямованим і результативним, спостерігач повинен мати план спостереження та контролювати розвиток ситуації.
2. Самоспостереження (інтроспекція) - метод, який полягає в описі «чинників свідомості», що спостерігались у самого себе.
3. Експериментування складається з того, що свідомо викликаються ті чи інші факти ситуації, які піддаються спостереженню. Цей метод не означає експериментування на живій людині. Він передбачає надання спостерігачеві раніше запланованих ситуацій.
4. Тести являють собою своєрідні психологічні завдання, що запропоновані за способами їх рішення, визначити ті чи інші психологічні здібності. Вони можуть бути засновані на змінах швидкості або стійкості психологічних реакцій (психонометрія), можуть бути опитувальниками, на основі відповідей за якими можна віднести випробуваного до тієї чи іншої психічної групи.
Крім зазначених соціально-психологічних методів можуть використовуватись методи соціодрами, інтерв’ю, активні досліди тощо.
Імперативний аспект складається з вказівок, припущень, порад відносно використання теорії у якості інструменту соціальної роботи. Окрім даних вказівок, включає етичний аспект, який полягає у передбаченні й оцінці етичних наслідків реалізації імперативного аспекту.
5.2.1. Різновиди психотерапії
Соціальна індивідуальна психотерапія має своє коріння у соціальній роботі, яку проводили найбільші американські організації наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.. Концепцію цього виду терапії викладено в книгах М. Річмонда «Дружній візит до бідних: керівництво для працюючих у благодійних організаціях» (1899) і «Соціальні діагнози» (1917).
» следующая страница »
1 ... 140 141 142 143 144 145146 147 148 149 150 ... 171