У процесі такої терапії менеджер не атакує систему ціннісних орієнтацій клієнта, а прагне м’яко і делікатно показати однобічність його позиції та її оцінки. З цією метою менеджер використовує притчу (здебільшого східну). Притчі заохочують уяву та інтуїцію людини, допомагають знайти шлях взаєморозуміння менеджера і підлеглого. Вони використовуються не як розважальні оповідання чи казки, а виступають своєрідними психологічними, моральними тестами, завданнями, розв’ язуючи які, підлеглий сам приходить до усвідомлення та розуміння однобічності своїх позицій.
Мета такої психотерапії - зробити з людини психотерапевта для самого себе. Здатність людини допомогти самій собі є основою її душевного здоров’ я.
5.2.2. Неврози і психологічні кризи
Неврози - не короткочасні напруження, що виникають у нервовій системі людини, це її функціональні розлади. Причин для розладів може бути багато:
- міжособистісні конфлікти;
- тривоги;
- неблагополуччя у стосунках і в житті;
- невирішені і нерозв'язні проблеми;
- негаразди тощо.
Для того, щоб нервовий зрив у вигляді стресу набув характеру стійкого, довготермінвого функціонального розладу нервової системи, у дію, звичайно, включаються чинники, що передбачають: природжені, генетично зумовлені властивості нервової системи, надбані дефекти виховання, перевтома, утома, недосипання тощо.
Психолог Я. Лупьян переконливо показав унікальність і неповторність причин неврозів у різних людей. Так, якщо ми позначимо причини невротичних розладів як:
- природжені - властивості вищої нервової системи, наслідки пологових травм тощо;
- і надбані - ускладнення після захворювань, перевтома, утома, дефекти виховання тощо
буквами А, У, С, Д, то легко собі уявити скільки утворюється варіантів: АС, САД, ВАС, АВСД, ВСДА... При трьох чинниках можливо 6 сполучень, а при п'яти - уже 120 комбінацій. Звідси очевидно, що важко знайти двох людей в яких неврози, що виникли, не різнилися б за походженням, вагою, стійкістю, симптомами.
Звичайно, неврози поділяють на три основні види:
1) неврастенію;
2) істерію;
3) невроз нав'язливих станів.
До кожного типу неврозу схильні люди з певним видом вищої нервової діяльності. І.П. Павлов вважав, що люди «художнього типу», що емоційно сприймають дійсність, більш схильні до істерії, у той час як «розумового типу» - до неврозів нав'язливих станів. Середній тип між ними має схильність до неврастенії.
Неврастенія («нервова слабкість») - є похідною від нервового стресу і часто виступає як закономірний наслідок, що виникає в спілкуванні, бар'єри якого наклалися на помилки і прорахунки. Можна сказати так: це розплата за невміння спілкуватися з іншими людьми. Будучи наслідком труднощів спілкування, неврастенія одночасно виступає причиною нових труднощів, комплексів, некомунікабельності, недоброзичливості стосовно всього оточення.
Будь-який незначний подразнювальний чинник спричинює у людини, хворої на неврастенію, привід для «вибуху емоцій». І хоча подібні вибухи не дуже руйнівні, не дуже тривалі, а самі такі хворі незабаром шкодують про це, проте вони продовжують руйнувати нервову систему людини і систему її оточення, світ її стосунків. Ті, які страждають на неврастенію, не переносять яскравого світла, голосного або скриплячого звуку, їм важко зосередити свою увагу, вони швидко втомлюються, у них виникають головний біль. Незважаючи на втому, що накопичилася за день, вони довго засинають.
Передумовою до неврастенії є психологічні особливості людини, її характер, темперамент. Невроз може не розвитися, але якщо до невміння розслаблятися та емоційно розряджатися, до постійного перевантаження і недосипання додати, скажімо, завищення оцінки самого себе і завищені вимоги до оточення, а також невміння урівноважено спілкуватися з колегами і домашніми, то нервовий розлад гарантований.
» следующая страница »
1 ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152 ... 171