Екстрапунітивні реакції - це агресивні реакції, спрямовані на предмети і на сторонніх людей, які нібито є відповідальними за збій, невдачу, перешкоду. Такі реакції звичайно, супроводжуються подразненням, гнівом, обуренням.
Інтрапунітивні реакції - виникають тоді, коли суб'єкт може визнати, що він сам є причиною фрустрації. Тоді його агресивність супроводжується соромом, розкаянням, почуттям провини.
Неагресивні реакції - відмова від досягнення цілі, від подолання перешкоди. Втеча може бути суто психологічною: людина відмовляється читати листи від певних осіб, уникає брати участь у якійсь діяльності, читати газети, цікавитися політикою тощо.
Реакція виправдання - варіант реакції втечі, пов'язаний зі словесним виправданням, самопоясненням.
Реакція фіксації виникає тоді, коли людина, яка не досягла мети, не подолала перешкоди, наче фіксує свій наявний стан, зовнішньо задовольняючись ним і знаходячи слова, пояснення і виправдання для інтерпретації своєї відмови: «Мені і так добре...», «Не дуже і хотілося...», «І вівчина вичинки не коштує.». Реакція фіксації залишає психологічну напругу, що може проявитися в іншій формі і з іншого приводу.
Реакція регресії - характеризується поверненням до старих засобів дії в аналогічних ситуаціях. Зіштовхнувшись із перешкодами, доросла людина може у своїх скаргах близьким повернутися до інфантильної поведінки. Часткова або повна (загальна) регресія - це завжди повернення назад.
Люди часто у важких ситуаціях поводяться як діти. Вони наче повертаються до давно покинутих засобів дії й способу мислення.
Реакція придушення - часто та, що розуміється як пов'язана із сексуальністю, але насправді має ширший спектр. Вона виявляється, коли людині важко зізнаватися у багатьох своїх бажаннях, що нехай навіть не збулися. Тоді ці бажання витісняються зі свідомості, заміняються на соціально прийнятні почуття. Це не означає, що зазначені мотиви зникають повністю, вони лише переміщуються у сферу несвідомого.
5.2.3. Стрес і мінімум стресу
Стрес - психічна реакція, особливий стан людини в період «переходу», пристосування до нових умов існування, емоційний стан організму; він виникає у напружених обставинах. У стресовому стані людина припускається помилок у розподілі і переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів (стримання, пам'ять, мислення), спостерігається розлад координації рухів, неадекватність реакцій, дезорганізація і гальмування всієї діяльності. Тільки міцно сформовані навички і сталі звички можуть залишитися без змін. Люди в умовах стресу, як правило, розгублюються, проте в окремих випадках виникають здатність до підсилення розумової діяльності, вияви стенічних емоцій, мобілізації волі.
Зростаюча урбанізація, індустріалізація, прискорення темпів життя й інші чинники викликали до життя масу явищ, так званих стресів, вплив яких виявляється у специфічних реакціях організму. Загальна властивість останніх - надмірна активація фізіологічного апарату, відповідального за емоційне збудження під час появи неприємних або загрозливих явищ. За видами впливу на людину стреси можна розподілити таким чином.
1. Системні стреси - відображають напругу переважно біологічних систем. Їз спичинюють отруєння, запалення тканин тощо.
2. Психічні стреси - що виникають в будь-яких випадках виливів, які залучають у реакцію емоційну сферу.
Стрес - це явище, з яким людина стикається постійно. Незначні стресові ситуації нешкідливі для людини. Шкідливим є надмірний стрес, який характеризується надмірним психологічним чи фізіологічним напруженням. Психологічні прояви стресу включають роздратованість, утрату апетиту, депресію і знижений інтерес до міжособистісних стосунків. Фізіологічні вияви стресу - це виразки, мігрень, гіпертонія, біль у серці, астма, артрит.
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 171