Друга світова війна стала могутнім прискорювачем розвитку теорії і практики управління. Саме в управлінні як соціально-економічному чиннику виявились вирішальні переваги промислового виробництва США та Великої Британії над Німеччиною, яка продовжувала спиратися на стару систему організації виробництва. Починається ера кібернетики та інформатики, управління стає неодмінним атрибутом не тільки виробництва, а й будь-якої соціальної діяльності.
Рубіж 70-х років XX століття став найвизначнішим етапом у розвитку відносин управління, перетворення їх на центральну ланку постінду- стріальної цивілізації. Проблеми новітнього цивілізаційного стану та його сутність розглянуті у працях відомих американських вчених Д. Белла і О. Тоффлера, японського економіста-соціолога Е. Масуди, французьких вчених Ж.Ж. Серван-Шрейбера, А. Турена та ін.
Основою процесу розвитку нової технологічної структури постінду- стріального розвитку є впровадження інформаційних технологій, що ґрунтується на загальній інформатизації суспільно-економічних відносин, розвитку телекомунікацій, формуванні глобальної інформаційно-комунікативної мережі Інтернету, досягненнях біотехнологій, електронної автоматики тощо. Однією з визначальних особливостей постіндустріальної цивілізації є трансформація економічних відносин від енергетичних до інформаційних джерел забезпечення їх функціонування
.
Перехід до інформаційно-технологічної бази перетворює її базову структуру — інформацію на центральний вузол виробничої системи, її головний лімітуючий і визначаючий ресурс.
У зв’язку з визначальною роллю інформації на етапі постіндустрі- альної цивілізації важливого значення набуває визначення поняття управління через поняття інформації у зв’язку з тим, що категорії інформації і управління — категорії діалектично співвідносні, які визначаються одна через одну. Інформація є функціональним об’єктивним відбиттям, тобто таким відбиттям, яке виникає, функціонує на ґрунті процесів управління, обслуговування цих процесів
.
Якщо мати на увазі процесуальну форму взаємодії інформації та управління, то інформацією буде і опосередковане відношення управління до навколишнього світу, і процеси, що відбуваються всередині саморегульованих систем, і результат взаємодії, який представлений у вигляді образів об’єктів зовнішнього світу. Інформація тим самим розкривається і як зв’язок, відношення системи самоуправління із зовнішнім світом, і як певне відбиття, що моделює зовнішні явища у системі взаємодії систем управління.
Інформація, як і управління, є антиподами процесів ентропії, тобто руху соціальних систем від організації до безладдя. Діючи на основі механізмів самозбереження та розвитку, системи управління здатні до високої активності, прозорості, рухомості, тобто здатності до асиміляції та засвоєння різноманітної інформації у великих обсягах. Як наслідок підвищується стійкість, мобільність систем, зростають їх нові адаптивні можливості. У зв’язку з цим управління соціальними системами невіддільне від безперервного потоку відтворення соціальної інформації.
Розвиток постіндустріально-інформаційної цивілізації пов’язаний з вибухоподібним поширенням новітніх управлінських технологій, процесів господарювання, інституційних змін: принципових зрушень набувають системи регулювання, найширшого розвитку набуває діяльність саморегулюючих механізмів та їх інституцій, набирає особливого значення розвиток так званих маргінальних економічних форм, відбувається перехід в управлінні до принципів максимізації різноманіття господарських форм, з’являється найширший спектр новітніх організаційних форм та структур управління. Принципово змінюється співвідношення та принципи взаємодії органів державного управління і місцевого самоврядування, відбувається перерозподіл функцій регулювання на користь останніх. Здійснюється перехід до організацій з переважанням горизонтальних структур і зв’язків, що ґрунтуються на широкому використанні новітніх інформаційних технологій, демократизації методів прийняття та реалізації рішень. Здійснюється перехід від організаційної раціоналізації, заснованої переважно на нагромадженні досвіду управління, до всебічного застосування сучасних інформаційних та телекомунікаційних мереж. Отримують розвиток процеси інтеграції в управлінні (утворення асоціативних структур і альянсів, в тому числі організації транснаціонального рівня), комплексного реструктуризування, переходу до організацій з «внутрішніми ринками», тенденції до скорочення розмірів організаційних ланок, використання цільових груп, матричних структур і самоосвітніх організацій
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 350