. Таким чином, офшорний бізнес став суттєвим сегментом світового фінансового капіталу, який протистоїть державному управлінню економічними процесами, виводиться з-під його фінансового контролю.
По-четверте, такі соціоекономічні фактори, як етнізація, регіоналі- зація та криміналізація міжнародних економічних відносин, особливо щодо умов глобалізації, значно модифікують умови функціонування суверенних держав, ефективність здійснюваних ними заходів державного управління економікою.
Історичний досвід, у тому числі й український (починаючи від історичної ролі «варягів» у Київській Русі до численних етнічних діаспор, наприклад, єврейської, у новітні часи), свідчить, що своєрідною «свічкою запалення» у процесах модернізації, локомотивом суспільного розвитку дуже часто виступають маргінальні субкультури або культурно-маргінальні клани (общини).
Особливі, часто екстремальні, соціально-економічні, психологічні умови, в яких функціонують маргінальні субкуль- тури, зумовлюють активізацію діяльності їх представників у соціокуль- турному середовищі з чужим ритмом етнокультурного поля. Розрізняють кілька типів маргінальних субкультур: конфесійні (баптисти, мормони, старовіри, іудеї, ісламісти та ін.), етногосподарські (етнічні підприємці), етнокримінальні (етнічні організовані злочинні угруповання), геоетнічні (горці, козаки), соціокультурні (діаспора, бікультурали), станові (купці- маргінали середньовіччя) та сімейні (родові клани)
Відома роль єврейської діаспори, католицьких, протестантських та інших конфесійних общин у бізнесовій еліті Західної Європи, США, Росії і України, сімейних кланів — на Сході. За сучасних умов високий ступінь ефективності адаптації до етнокультурного поля інших країн та використання їх в інтересах маргінальних субкультур вирізняє єврейську та китайську (хуацяо) діаспори. Ця особлива ефективність значною мірою пов’язана з тими особливими умовами, які створюють включення цих субкультур у неофіційні механізми управління, які функціонують поза межами офіційного поля державного управління соціально-економічними процесами пануючої культури.
Вихід за межі офіційного поля представниками маргінальних субкультур часто набуває кримінального спрямування, в тому числі у формі міжнародного тероризму. Доступ до найпередовішої технології, до раніш недоступної сучасної техніки можливий завдяки розповсюдженню інформаційно-управлінських технологій та засобів телекомунікацій, значною мірою полегшує організаційне, фінансове, матеріальне забезпечення навіть невеликих груп терористів, прихильників будь-якої екстремістської ідеї—деструктивних суспільних сил. Зростання терористичної небезпеки з боку цих сил, що організаційно набули рис своєрідного «терористичного інтернаціоналу», створює серйозну загрозу стабільності окремих країн і цілих регіонів, послаблює та руйнує легітимні структури управління, активно сприяє поширенню процесів тінізації економіки як своєї фінансової основи
.
Специфічність прояву кризи державного управління — зростання протиріччя між новою цивілізаційною основою, інформаційно-управлінською економікою і консерватизмом державного управління на теренах СРСР у 70-і рр. виявилась у модифікації цього протиріччя стосовно до базової ситуації в економічно розвинених країнах: по-перше, у зв’язку з певним часовим лагом запізнення формування нової цивілізаційної основи і розвитком вказаного протиріччя, і, по-друге, в особливостях прояву цього протиріччя.
Тут доречно буде звернути увагу на те, що циклічність російсько- радянської економічної модернізації достатньо точно збігається з висхідною фазою довгих хвиль світової кон’юнктури, як визначив це стосовно до попередніх довгих хвиль видатний російський економіст М.Д. Конд- ратьєв;
» следующая страница »
1 ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58 ... 350