Економічна інерція — це виявлений об’єктивно-суб’єктивний зв’язок і відношення щодо збереження механізмів організацій, їх стереотипів, що склались у системах управління. Економічна інерція виступає як момент економічного спокою, гомеостазу, як збереження законсервованого стану руху в функціонуванні системи державного управління, і тому сама по собі не може бути видаленою за межі практики управління. Водночас розвиток нової якості державного управління передбачає подолання надлишкової інерційності, консерватизму, певний нахил до гомеорезних факторів розвитку. Це подолання не може не бути процесом діалектичної взаємовід’ємної змінності і збереження, розгортання і подолання конкретних економічних протиріч в управлінні, подолання застарілої симетрії у системі стабілізаторів державного управління. У зв’язку з цим, на нашу думку, методологічно цінною є думка Д. Сороса щодо двостороннього механізму зв’язку між думкою і реальністю у системах управління. На противагу прибічникам ринкового фундаменталізму, які оперують механістичною концепцією рівноваги фінансових ринків, існує двосторонній зв’язок між поточними рішеннями і майбутніми подіями
. Цей рефлективний механізм забезпечує активну участь суб’єкта управління у створенні самої реальності управління, наприклад, при функціонуванні фінансових ринків. Таким чином, вимоги до суб’єкта як активного учасника процесів управління і подолання їх протиріч у розвитку значно зростають.
Епоху системної кризи державного управління відкриває криза 1974— 1975 років, яка стала помітною віхою в історії світової економіки. За своїми найважливішими показниками ця криза стала найбільш серйозним потрясінням після Великої економічної кризи 30-х років. Криза мала такі найвагоміші прояви. По-перше, виникає хронічна дисфункція одного з найбільш гнучких економічних інструментів — грошового обігу—інфляція. Вона набуває світового розмаху і за силою впливу на соціально-економічні процеси стає однією із суттєвих загроз, здатних руйнувати самі підвалини економічного розвитку. По-друге, дисфункція грошової системи, пов’язана з руйнівною дією інфляції, спричинила руйнівний вплив на стан міжнародної фінансової та валютної системи — масову втечу капіталів, девальвацію основних західних валют, бюджетні дефіцити. По- третє, кумулятивний вплив цих факторів призвів до загрожуючого зростання безробіття в усіх провідних економічно розвинутих країнах. І нарешті, по-четверте, на тлі енергетичної кризи вперше відкритого протистояння набув конфлікт між країнами Півдня та Півночі, який до- сяг «рівня економічної холодної війни» у всесвітньому масштабі
.
У зв’язку з проблемами, які розглядаються в цьому розділі, слід звернути увагу на таку відмінність суспільної думки щодо особливостей причин цієї кризи: дедалі більше людей вбачало їх у неефективній діяльності держави. Так, один з провідних американських оглядачів того періоду Б. Мойєрс після чотиримісячної поїздки по країні в інтерв’ю журналу «People» зазначав: «У 1930-і роки люди були схильні думати, що які б не були їхні проблеми, вони є наслідком їхніх власних невдач, тепер же домінувала думка про те, що невдачі зазнають державні інститути, що в наступаючих бідах не слід звинувачувати окремих індивідів. Сьогодні проблеми такі об’єктивні і взаємозв’язані, що люди починають розуміти необхідність фундаментальних інституїіійних реформ для виправлення нашого суспільства.»
.
Вищезазначені прояви кризи сприяли підриву структури державного управління економікою в її традиційному розумінні. Так, у даному зв’язку не позбавлені сенсу позиції ряду дослідників, які кажуть про необхідність возз’єднання економіки і державного управління в епоху глобалізації та необхідності вирішення проблеми реформування всієї світової економіки. Обґрунтовуючи думку про неможливість проведення демаркаційного кордону між сучасною політикою й економікою, американський дослідник Р. Бенджамін не без підстав стверджував, що такий погляд за нинішніми реаліями являє лише історичний інтерес, якщо він взагалі коли-небудь був правильним. «У світі гальмівного економічного росту і зростаючої взаємозалежності, — відзначав він, — економічний вибір являє собою і політичний вибір. Наприклад, де починається держава і де кінчається економіка?... Проблемою стає питання про відносну самостійність держави від економіки. I чи вважається держава самостійною чи ні, прямо залежить від того, як розуміти зовнішньоекономічний процес.»
» следующая страница »
1 ... 46 47 48 49 50 5152 53 54 55 56 ... 350