У відповідності зі зміщенням видів та сфер тіньової діяльності у бік найбільш соціально небезпечних Ю.Козлов будує і її соціальну структуру. Так, основну її частину, на його думку, становлять «підпільні мільйонери», «еліта» загальнокримінальної організованої злочинності, «апарат» організованої злочинності — свого роду «менеджери» тіньової економіки, низові виконавці — «солдати» професійної і організованої злочинності
.
Не зупиняючись на некоректності віднесення до тіньової економіки фігурантів загальнокримінальної злочинності, зазначимо наступне. Безумовно, «важкі» в аспекті соціальної небезпеки сектори і соціальні групи тіньової економіки повинні прикути увагу дослідника, боротьба з ними є визначною функцією держави, системи національної економічної безпеки. Однак це не має прямого відношення до проблеми встановлення, розкриття сутності дійсних механізмів тіньової діяльності, її рухомих сил та джерел функціонування та зростання.
Штучне підсилення справжньої небезпеки, яка виходить з кримінальної частини тіньової діяльності, відрізає, відштовхує нас від дійсного коріння цього феномена, а отже, і не дає можливості обрати ефективні засоби протидії. Цей підхід передбачає розширення та посилення відповідної системи контролюючих та правоохоронних підрозділів МВС, СБУ, податкової інспекції, податкової міліції, ДКРС, митної служби, підрозділів Міністерства фінансів і т.ін., формування системи тотального контролю, посилення репресивності чинного законодавства. Репресивний підхід заганяє політику протидії тіньовій економіці у вузьке коло проблем, які не мають вирішення: тіньова економіка > репресивні кримінально-правові обмеження > зростання тіньової економіки > посилення кримінально-правових обмежень і т.д.
Сутність конструктивного (радикально-ліберального) підходу до вивчення тіньової економіки та розробки відповідної політики щодо її місця в системі реформування соціально-економічних відносин принципово відрізняється від попереднього. Стрижневим елементом доктрини, на який спирались (і спираються) прихильники даного підходу, є критика горезвісної адміністративно-командної системи, необхідність її тотального знищення і можливість використання як знаряддя її руйнації тіньової економіки
. В межах даного підходу у деяких представників цього напрямку у зв’язку з установкою в економічній політиці на надвисокі темпи початкового накопичення капіталу з’явились ідеї проведення повної легалізації всієї тіньової економіки в легальну.
Помилкова доктринальна установка на злам адміністративно-командної системи засобами тіньової економіки обумовила і суттєві прорахунки в оцінці перспектив розвитку тіньової економіки, її головних соціальних та кримінальних тенденцій розвитку. Так, вважалося, що «привабливість та живучість тіньової економіки так само, як і ефект, який вона дає її учасникам, пояснюється і тим, що в ній людина в принципі знаходить собі застосування відповідно до своїх можливостей, на відміну від офіційної економіки, в якій спостерігається викривлення—особисті здібності людини часто неважливі, а важливі інші фактори—анкета, родинні зв’язки, знайомства, займана посада і т.ін.»
. Годі й спростовувати цей висновок тим, що все це віддзеркалля значною мірою характерне саме сучасній тіньовій економіці.
Банкрутство даної доктринальної установки виявляється і в такому прогнозі: «процес роздержавлення, різноманіття форм власності, в тому числі її приватизація, створення повноправного ринку, не тільки не підсилять тіньову економіку, а й частково, навпаки, змусять її вийти із запілля, мати великі витрати, а частково призведуть до її самоліквідації у зв’язку зі зростанням ефективності офіційної економіки внаслідок її відділення від кримінальної і виникнення нормальних економічних відносин»
» следующая страница »
1 ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50 ... 350