Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Ефективність наглядової діяльності залежить від ряду факторів, по­в’язаних насамперед з рівнем розвитку інформаційного забезпечення рин­ку, наявністю різноманітних баз даних, розгалужених інформаційних та телекомунікаційних мереж, досконалого аналітичного апарату та націо­нальної системи моніторингу ринку.

Якщо нагляд — це безперервний моніторинг процесів, які відбува­ються на ринку, то контроль — це моніторинг діяльності учасників ринку з метою виявлення порушень законодавства. Без контролю навіть доско­нале законодавство нічого не варте. Контроль за дотриманням законодав­ства на ринку можливий лише за наявності відповідного апарату, який складається з кваліфікованих спеціалістів, що здійснюють перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності учасників ринку. Контроль включає такі заходи:

а) провадження планових та позапланових (цільових — за скаргами та заявами юридичних та фізичних осіб або ініційованих — за поданням відповідних державних органів) перевірок та ревізій діяльності учасників ринку;

б)  з’ясування всіх обставин та відомостей щодо факту виявленого порушення чинного законодавства, збір та аналіз необхідних матеріалів та інформації;

в) створення системи внутрішнього контролю шляхом впроваджен­ня у діяльність всіх професійних учасників ринку та їх об’єднань відпо­відних процедур самоконтролю.

Функція контролю є найбільш витратною, тому що вимагає залучен­ня значних матеріальних, інтелектуальних та кадрових ресурсів. Це по- вною мірою справедливо як для розвинутих ринків, так і для ринків, що тільки розбудовуються.

Економічні та політичні перетворення в Україні у 90-і роки привели до істотної перебудови системи економічного нагляду та контролю. Зміна політичної системи, впровадження посади Президента України сприяли виникненню президентського контролю, який здійснювався кон­трольним управлінням Адміністрації Президента. У державі сформовані і діють нові органи фінансового контролю: Державна податкова служба, Рахункова палата, Державна пробірна палата, Державне казначейство та ін. Нові форми набув громадський економічний контроль. Роздержав­лення банківської системи і поява комерційних банків та інших кредит­них організацій викликали до життя нові методи фінансового контролю як з боку комерційних банків за фінансовим станом підприємств-клієнтів і за діяльністю самих комерційних банків з боку Національного банку України, так і за діяльністю самого Національного банку з боку законо­давчих органів.

У той же час поки що не склалася система національного контролю та нагляду як ланка системи національної економічної безпеки. Одним із суттєвих заходів у цьому напряку є створення Державного департа­менту фінансового моніторингу у складі Міністерства фінансів України та затвердження з урахуванням рекомендацій Групи з розробки фінан­сових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР) Програми про­тидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік.

Система контролю та нагляду за станом національної економіки, діяльністю її органів в Україні ще не є підсистемою аналітично-моніто- рингової діяльності, яка передбачає систему постійного нагляду та аналі­зу стану національних економічних процесів у їх взаємозв’язку та обу­мовленості з точки зору дії загроз та їх усунення, проведення розвідуваль­ної діяльності. Для цього повинна бути створена розвинута мережа експертно-аналітичних центрів.

Так, у структурі виконавчої влади й у Конгресі США склалася розга­лужена, багаторівнева структура органів і підрозділів, функцією яких є експертно-аналітичне, а також системно-аналітичне забезпечення для прийняття рішень з проблем національної економічної безпеки. Це до­зволяє органам прийняття рішень отримувати достатньо інформації по найважливішим проблемам національної безпеки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45  ... 350