Біржова справа

Приклад 19.19.

Нафтопереробне підприємство в березні купує нафту на реальному ринку по 20 $/за барель і продає червневий контракт по 20,5 $/за барель. Липнева поставка в цей час котирується 21,0 $/за барель. Хоча червневий контракт з премією до пов­ної ціни поставки становить 0,5 $/за барель, повна ціна між червневим і липневим контрактом також становить G,5 $/за барель.

Якщо в майбутньому ціни знизяться, причому при зменшенні базису, хеджер для нафтопереробного підприємства може виконати трансферт між червневими та липневими ф’ючерсними контрактами, оскільки базис між ціною поставки і липнем становить 1,5 $/за барель.

§ 19.б.

Хеджування курсових ризиків фінансових інструментів

Фінансові інструменти хеджування пов’ язані з відсотковими ставками і ва­лютним курсом.

Рішення про хеджування приймаєть­ся паралельно з визначенням ризику да­ної операції. Коротко нагадаємо методи захисту від ризику для фінансових інструментів. Звичайна комерційна організація, яка бере участь в операціях на фінансовому ринку, веде ра­хунки та оцінює відшкодування боргових зобов’ язань за кожним термі­ном забезпечення цих зобов’язань певними активами. Чистими, “незахи- щеними” вважаються ті грошові зобов’ язання, які до терміну виконання згідно з даними звітного балансу або оперативного обліку не мають не­обхідних джерел відшкодування. Разом з даною оцінкою прогнозуються відсоткові ставки (валютні курси), у т.ч. ймовірність руху відсоткової ставки (валютного курсу) у несприятливому (для цієї організації) нап­рямку. Для цього визначаються рівні грошового ризику:

ДП = (ТП - НП) X Кількість " незахище»их" днів х ВИП X СИЗ

3б0(3б5)                                                                                                                                        '

де ДП - сума грошового ризику;

ТП - поточна відсоткова ставка (поточний валютний курс);

НП - прогнозована несприятлива відсоткова ставка (валютний курс);

ВНП - показник ймовірності появи несприятливої ставки (курсу);

СНЗ - абсолютна сума чистих, “незахищених ”, залишків за звітним балансом (за оперативними даними).

Наступний крок пов’ язаний з ризиковою тактикою комерційної діяль­ності. Якщо інші варіанти послаблення ризику (перегляд термінів зобо­в’ язань і надходжень, використання звичайного, “рутинного” хеджування через укладення форвардних контрактів) не розв’язують проблеми, то треба звернутися до ф’ючерсного ринку, порівнявши при цьому розмір грошового ризику з витратами на хеджування на даному ринку.

Ефективність хеджування визначається і змінюється за правилами фінансового менеджменту і виглядає так:

Ефективність                        Сума прибутків (збитків) ф ’ючерсної позиції

хеджування                             Сума прибутків (збитків) спотової позиції

Ефективність хеджування залежить від кількості контрактів, які використовуються для страхування цінових ризиків. У попередніх прик­ладах при підрахунку доходу від хеджевих операцій не враховувалися депозитні та маржеві внески, які можуть суттєво впливати на загальну прибутковість. Депозитні та маржеві внески складають значну суму, що вилучається на тривалий час без отримання суттєвих відсотків.

Для нейтралізації або зменшення впливу розмірів маржевих внесків хеджери використовують хеджування варіаційної маржі (variation margin hedging, underhedging). Якщо незахеджована позиція, що є різ­ницею між короткою або довгою ф’ючерсними позиціями і реальними запасами, визначена правильно, то прибуток від хеджу компенсує мож­ливі втрати відсотків за банківськими депозитами у розмірі варіаційної маржі. Тобто, дохід буде такий самий, як від суми варіаційної маржі покладеної в банк на той самий термін.

 

« Содержание


 ...  319  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я