Біржова справа

Практика спекуляції використовує два можливі підходи при при­буткових позиціях:

1.             Встановити мінімальний розмір прибутку і закрити позицію до того, як він буде досягнутий лише за умови, що на ринку зміниться цінова тенденція.

2.              Можна не встановлювати лімітів прибутку, а просто поступово під­вищувати ціни стоп-ордерами.

Спекулятивна діяльність має націлюватися на мінімізацію збитків та максимізацію прибутків. Великі прибутки мають сенс лише тоді, коли отримуються досить часто і за розмірами перекривають збитки.

Приклад 18.2.

Спекулянт отримує прибуток від трьох позицій і має збитки від семи. Однак у трьох позиціях він має $5 000 прибутку на контракт і $500 збитків на контракт у сімох позиціях. Робочий капітал інвестований так: 40% у прибуткові позиції, 60% - у збиткові.

Тоді в цілому на один контракт він матиме:

5 000 х 0,4 - 500 х 0,6 = $1 700.

Така тактика спекулянтів лежить в основі теорії ціноутворення на ф’ючерсних ринках. Якщо ціни на ф’ючерсних ринках змінювалися б випадково, то не було б потреби застосовувати тактику чергування вели­ких виграшів та малих програшів, у тривалій перспективі будь-яка так­тика забезпечила б рівень незбитковості. Однак постійний аналіз практи­ки ф’ючерсних ринків свідчить про більші за розмірами коливання цін, ніж ті, які викликають випадкові фактори. Як правило, ф’ючерсні ціни змінюються за типовим логнормальним розподілом.

Типовий розподіл підтверджує більшу ймовірність значних коливань цін. Розподіл такого типу називають lep tokurtotic, що на біржовому сленгу означає, що ціни здатні рухатися у трендах. Починаючи з будь- якого рівня, зміна ціни, наприклад, $200/за контракт має більш ніж випад­кову ймовірність бути початком тренду на $1,000/за контракт і більше. Цей дисбаланс і використовують спекулянти. Для спекулятивних опе­рацій без загрози банкрутства треба на кожній позиції ризикувати не більш як п ’ятьма процентами капіталу. Ймовірність втрати всього робо­чого капіталу спекулянта залежить від ймовірності втрат на кожній окре­мій угоді; частки початкового капіталу, якою ризикують в кожній угоді.

Якщо припустити, що в кожну угоду вкладається однакова частка капіталу, а прибутки і втрати завжди однакові, то ймовірність втрати всього капіталу визначається за формулою:

ґ \N ґрЛ

Я =

V Я у

де P - ймовірність втрати на кожній угоді; q=1-P - ймовірність прибутку на кожній угоді;

N - число одиниць у початковому капіталі.

Практика спекулятивних операцій на західних біржах підтверджує той факт, що хороший спекулянт має успішні угоди на 10-15% частіше, ніж дозволяє теорія ймовірностей. Тобто, якщо він ставить за мету мати однакові прибутки та збитки, то отримає шанси 55% на 45%. Тоді:

N

N

N

Я =

= 0.82

0.45

055

де N - число одиниць у початковому капіталі.

Якщо підставити різні відсоткові частки, то отримаємо таку ймовір­ність банкрутства спекулянта:

Відсотки капіталу	Ймовірність повної втрати капіталу
5	2
10	13
20	40
50	67

Як бачимо, ризикуючи 20% в кожній операції, ймовірність втратити весь капітал досить висока - 40%. І вкладаючи в одну операцію лише 5%, ймовірність втратити все становить лише 2%.

Крім поданих вище правил, слід завжди порівнювати прибутки з витратами на проведення спекулятивних операцій.

Витрати на угоду складаються з комісійних, що виплачуються бро­керу, та цінового спреду між купівлею та продажем. При таких розрахун­ках користуються простими правилами обчислення рівня беззбитковості:

Приклад 18.3.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 274 275 276 277 278 279280 281 282 283 284  ... 384