В Україні сьогодні складається унікальна ситуація, оскільки процес становлення строкових складових всіх видів ринків (товарних і фінансових) відбувається на фоні переоцінки чистих монетаристских економічних теорій та повернення до ідеї регулювання ринків не лише на рівні держав, але й у глобальному масштабі.
Ця ідея пронизує усю книгу Дж. Сороса. Він, хто називає себе “дитям ринку”, сьогодні закликає всі країни світу дисципліну ринку доповнити ще одним видом дисципліни: “підтримання стабільності на фінансових ринках повинно бути відкрито сформульовано в якості мети державної політики”. Більше того, він ратує за регулювання світових фінансових ринків у міжнародному масштабі, вважаючи, що самостійно кожна країна приймає непогоджені з іншими країнами заходи, захищаючи власні інтереси власними ж засобами. А це може призвести до краху світової системи в цілому.
Стосовно похідних інструментів (форвардів, ф’ючерсів, опціонів, сво- пів), які лише починає освоювати український ринок, було б доцільно обережно застосовувати зарубіжний досвід, особливо на позабіржових ринках. Недавно саме учасники позабіржових ринків капіталу та валют, які працювали без будь-яких обмежень щодо маржі, потерпіли катастрофічні збитки (хеджфонд Long-Term Capital Management на російській кризі втратив близько 80 млрд. доларів при обсягах власного капіталу 4,8 млрд.).
Таких втрат практично не було відмічено на ф’ючерсних біржах з їх чіткою системою гарантійних маржевих внесків та обмеженням кількості ринкових позицій для біржових спекулянтів. Тому вважається доцільним впровадження строкових (похідних) інструментів в Україні розпочинати саме на біржових ринках, які в свою чергу повинні нарешті створити стрункий розрахунково-кліринговий механізм як для забезпечення ліквідності виконання біржових строкових угод, так і для фінансової цілісності системи взагалі.
Розрізняють два види біржової спекуляції. Перший - складніший - це особливо ризикові інвестиції у ф’ючерсні та опціонні контракти з метою тривалого володіння ними (утримування позицій). Це гра на тенденціях зміни цін або курсів в майбутньому. Другий видом спекуляції є гра на різниці в цінах біржових контрактів або арбітраж. Це значно безпечніший вид біржової діяльності.
Техніка спекулятивних операцій проста: якщо на першому етапі спекулянт продає ф’ючерсний контракт, то на другому купує такий самий контракт і, навпаки. Рішення спекулянтів про купівлю або продаж залежить від прогнозу ринкової ситуації. Потенційний прибуток залежить від розміру ризику, який спекулянт бере на себе, від точності прогнозування ринкової кон’юнктури, його досвіду та достовірності отриманої інформації (приклад 18.1).
Приклад IS.l.
У квітні ф’ючерсні контракти на липневу пшеницю СВОТ котируються по 490 0/за бушель. Однак торговець, проаналізувавши кон’ юнктуру ринку, очікує високого врожаю, тобто спаду цін, і вирішує відкрити коротку позицію на 10 липневих контрактів. На початку липня ціни на липневі ф’ючерси впали до 450 0/за бушель. Торговець закриває коротку позицію шляхом викупу контрактів (ліквідацією) з прибутком 40 0/за бушель.
Результат спекулятивної операції
|
Квітень |
Коротка позиція 10 контрактів short |
490 0/за бушель |
|
Липень |
Довга позиція 10 контрактів long |
450 0/за бушель |
|
Результат: виграш становить 40 0/за бушель, або $20 000 |
Якби спекулянт не відчув тенденції, відкривши довгу позицію у квітні, втрати були б аналогічні виграшеві. Очікуючи зростання цін, спекулянт відкриває довгу позицію і після підтвердження її ринком також отримує прибутки.
Американський дослідник ф’ ючерсних ринків, Ф. Хорн[164] систематизував основні правила, якими повинен керуватися успішний спекулянт. Вони такі:
» следующая страница »
1 ... 272 273 274 275 276 277278 279 280 281 282 ... 384