Ще в 1797 р. в Англії були визнані недійсними всі угоди з цінними паперами, укладені на термін понад 3 дні. Пізніше цей закон підтверджувався у різних варіантах до 1800, і навіть до 1867 р. У Франції в 1793 р. Директорія повністю закрила біржу, впровадивши тюремне ув’язнення для тих, хто продавав і купував цінні папери. Однак гравці не злякалися, відсутність біржі була їм на руку, адже зникав офіційний контроль. Через два роки біржа знову відкрилася як менше зло, ніж нелегальна спекулятивна торгівля.
У Росії кінця дев’ятнадцятого століття також були заборонені строкові угоди з цінними паперами.
А. Кофман (він був науковцем, а не апологетом біржі), у згадуваній вище монографії, стверджує: “Таким чином, причина поразки урядів держав у боротьбі з ажіотажем полягає не у відсутності каральних засобів, ними уряди забезпечені достатньо, а у невловності складу злочину. Тут безвихідь і для самого Шерлока Холмса. Труднощі ці у нероздільному зв’ язку з умовою існування товарів і з усім капіталістичним ладом. Після майже цілого століття відчайдушної боротьби урядів різних країн з ажіотажем довелося скласти зброю”.
У його монографії подається красномовний приклад діалогу керівництва однієї із бірж з Наполеоном І, котрий запитав, чи не є шахрайством продаж неіснуючих цінностей, а ті в свою чергу зіслалися на водовоза, що має одну бочку води, а продає дві (другу він доставить пізніше). Наполеон І не знав, що відповісти, але навіть якби й знав, це не допомогло б. Там, де існує торгівля, там коливаються ціни, а саме це є основою біржової гри.
А. Кофман стверджує, що у ХІХ-му столітті заборона урядами різних країн угод на термін фактично була анульована. Так само боролися уряди з фіктивними акціонерними компаніями.
У ХХ-му ст. боротьба з біржовою спекуляцією тривала. Злети спекуляції припадали на біржову кризу 1929 р., яка охопила весь світ, та недавню — 1987 р., спричинену різким підвищенням цін на нафту, і 19971998 рр., що охопила світові фінансові ринки, починаючи з Гонконгу, Токіо та перекинувшись на Росію.
Результатом аналізу цих кризових ситуацій на світових ринках стала гнучкіша і оперативніша співпраця бірж і держав, в результаті чого внесені відповідні зміни та доповнення до біржового законодавства більшості країн світу. Ця робота принесла відчутні наслідки. Навіть після тижневої перерви у діяльності Нью-Йоркської фондової біржі після
11 вересня 2001 р. не відбулося суттєвого обвалу основних фондових індексів.
§ 18.3.
Види біржової спекуляції
Ф’ ючерсний ринок, де об’ єктом купівлі-про- дажу є ф’ючерсні контракти, найсприятливіше місце для спекулятивної біржової гри. Результатом такої гри є так званий ефект “казино”: швидке збагачення або швидке розорення. Успішна кар’єра спекулянта залежить від його особистих якостей, зв’язків, власного капіталу, іміджу у ділових колах. За короткий час на ф’ючерсному ринку можна заробити великі гроші, але стільки ж можна програти.
Через той самий принцип важеля, якщо ним нехтувати, можна програти не лише початковий депозит, але й суму, що перевищує його в багато разів. Відомі біржовики сучасності, зокрема, О. Елдер, Дж. Сорос, стверджують, що потрібно виробити власну стратегію біржової торгівлі та дотримуватися її. У програшній ситуації потрібно зберігати спокій, своєчасно закривати позицію з метою обмеження втрат.
“Ринки рідко виправдовують суб’єктивні очікування людей, але їх вердикт є достатньо реальним, щоб викликати гнів та збитки, при цьому можливості апеляції взагалі не існує”, - твердить найвідоміший спекулянт сучасних фінансових ринків Джордж Сорос у своїй книзі “Криза глобального капіталізму”. Він гостро критикує модні сучасні економічні теорії ефективності ринків, концепцію рівноваги та раціональних сподівань, справедливо вказуючи на недоліки у процесах регулювання діяльності спекулянтів на світових фінансових ринках.
» следующая страница »
1 ... 271 272 273 274 275 276277 278 279 280 281 ... 384