■ виробити і постійно дотримуватися плану спекулятивної діяльності, що відповідає темпераментові трейдера-спекулянта;
■ вкладати у спекулятивні операції лише ті кошти, якими можна ризикувати;
■ ніколи не вкладати весь капітал в одну операцію;
■ ніколи не залежати у повсякденному житті від доходів, отриманих від спекулятивної діяльності.
Універсальність правил, узагальнених Ф. Хорном, підтверджується
дослідженнями іншого аналітика сучасних ф’ючерсних ринків Ф. Швар-
28
ца . Він подає приклад плану спекулятивної угоди, якою користуються біржовики Заходу:
■ не перевищувати розміру вкладу (згідно з повідомленнями про ризик, що їх підписує кожен учасник ф’ючерсних бірж), щоб не погіршити власного фінансового стану;
■ зменшити збитки, даючи можливість прибуткові зростати (іншими словами — не триматися збиткової позиції);
■ не суперечити обраній стратегії поведінки;
■ бути готовим продавати товар без його наявності, продавати коротко (позиція short);
■ “не впевнений - не переганяй”;
■ не працювати зі спот місяцями і місяцями з пониженою активністю в економіці;
■ обережно підсилювати свою виграшну позицію.
Автор підкреслює, що дотримання цих правил не є гарантією повного успіху. Багато спекулянтів модифікують їх під свій стиль роботи, однак незаперечним є те, що кожен із них повинен знати ринок і, виробивши план відповідно до своїх розрахунків і прогнозів, втілювати його, постійно вносити необхідні корективи.
Як бачимо, визнані економісти Заходу, що постійно аналізують практику спекулятивних операцій, узагальнили перелік правил, які допомагають спекулянтам уникнути великих втрат. Основним правилом, на якому наголошують теоретики, і яке успішно застосовують трейдери ф’ючерсних бірж, є спекулювання лише такими коштами, які спекулянт може дозволити собі втратити. Для цього необхідно відділити капітал для ф’ючерсної торгівлі від інших активів. Спекулянти, які оперують робочим капіталом в сумі понад $25 000, мають можливість вносити депозити у розрахункові клірингові палати ф’ ючерсних бірж у вигляді короткострокових державних цінних паперів, як правило, казначейських векселів, однак постійне поповнення варіаційної маржі потребує не менше, як 20-25% готівкових коштів. Дрібні спекулянти не мають такої можливості, вони вносять депозити через брокерські та комісійні контори, які вимагають від своїх клієнтів суттєвих сум для відкриття ф’ ючерсних рахунків. Найменша сума, якої вимагають брокерські фірми провідних бірж, становить, як правило, не менше $5 000. Правило не вкладати всі кошти в одну операцію вимагає мінімального капіталу $5 000, тобто розпочинати спекулятивну діяльність на ф’ючерсній біржі слід лише тоді, коли можна дозволити собі втратити не менше, як $5 000 власних грошей, щоправда, з можливістю швидко заробити стільки ж або значно більше.
Велике значення має також рішення про відкриття позицій продавців та покупців, встановлення межі ризику та бажаного розміру доходу майбутніх спекулятивних операцій. Високий рівень лівериджу - важеля може обернутися проти спекулянта, що неправильно оцінив можливі збитки при різких перепадах цін. Для запобігання таких ситуацій спекулянти дають накази біржовим брокерам, у яких вказують цінові обмеження. Такі замовлення називаються лімітними ордерами - stop order. Вони допомагають обмежити збитки. Тактика поведінки щодо прибутків має бути більш гнучкою.
» следующая страница »
1 ... 273 274 275 276 277 278279 280 281 282 283 ... 384