— аналіз особливостей та механізмів нанесення збитку життєво важливим фінансовим інтересам БСУ;
— визначення компетенції, забезпечення координації й взаємодії органів, що здійснюють безпеку БСУ;
— діяльність щодо протидії загрозам і локалізації їхніх наслідків.
Запропонована нами модель не може претендувати на вичерпну
повноту, вона має коригуватися стосовно конкретних умов і особливостей часу. У той же час, вона заснована на загальнометодологічних наукових підходах і охоплює основні змістовні, структурні й функціональні особливості забезпечення безпеки національної банківської системи України в сучасних умовах.
Важливе місце в забезпеченні безпеки банківської системи України належить монетарній політиці. Вона являє собою комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання грошової маси в обігу стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Необхідною умовою макроекономічної стабілізації є фінансова стабілізація—основна мета діяльності центрального банку держави. Грошово-кредитна політика Національного банку України після грошової реформи 1996 р. спрямована на подальше зміцнення національної грошової одиниці — гривні, підтримку і прискорення ринкових перетворень в економіці, підвищення ефективності функціонування банківської системи та вдосконалення управління грошово-кредитним і валютним ринками.
Реалізація антиінфляційних стабілізаційних заходів позитивно позначилася на стійкості національної валюти, як видно із даних (табл. 1).
Таблиця 1
|
Показники |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
|
Інфляція (у % до попереднього року) |
10200 |
500 |
282 |
40 |
10 |
20 |
19,2 |
25,8 |
6,1 |
|
Валютний курс (у % до попереднього року, в дол. США) |
2000 |
800 |
170 |
5 |
0,6 |
80 |
55 |
4,2 |
|
Аналіз стійкості національної валюти України за 1993-2000рр.
Як справедливо зазначають вчені-економісти УАДУ при Президентові України (В.Г. Бодров, С.Д. Дзюбик, О.М. Іваницька, В.Ф. Мартиненко), на початку XXI століття стали визначатися позитивні тенденції в банківській системі України.
По-перше, значно розширився обсяг кредитування реального сектора, що дало можливість підприємствам України пожвавити виробничу діяльність. Підвищилась інвестиційна складова в структурі кредитів: частка довгострокових кредитів зросла більш ніж на 10% і становила на 1 жовтня 2001 р. 15,6% (в абсолютному вираженні — 4 839,2 млн грн.).
По-друге, кредитні ресурси переважно направляються в галузі промисловості (37,5%), торгівлю та громадське харчування (34,4%), сільське господарство (9,7%). Довгий час кредитувалися ті галузі, в яких мав місце незначний за тривалістю виробничий цикл і була можливість швидкого поновлення оборотних фондів. Комерційні банки не переймали великих ризиків фінансування галузей, які потребували значного періоду окупності позичкових коштів. На сьогодні деякі комерційні банки почали активніше поводитися на кредитному ринку, водночас зменшуючи обсяг неякісного кредитного портфеля. Це свідчить про поступове розуміння комерційними банками України необхідності обслуговування економіки, прийняття помірних кредитних ризиків й ефективного управління ними, прозорішої, більш цивілізованої роботи суб’єктів підприємництва.
Нарешті почала відновлятися довіра до фінансової системи в цілому, і банківської, зокрема. Вклади фізичних осіб зростали щоквартально в середньому на 8-9%, що, по-перше, свідчить про підвищення добробуту частини населення, а, по-друге, про зближення інтересів сектора домогосподарств і фінансового.
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 381