Філософи поділяють процес дослідження (пізнання) на такі рівні та етапи: емпіричний рівень дослідження — спостереження, вимірювання, експеримент; теоретичний (раціональний) рівень дослідження — системна реконструкція, теорія, наука [164, с. 35].
Етапи дослідження умовно поділяють на два рівні — емпіричний та теоретичний. Це не означає, що на перших етапах дослідження відсутній теоретичний рівень підходу до предмета вивчення, але він підпорядкований інтересам емпіричного пізнання, тоді як на другій стадії дослідження домінує теоретичний інтерес, хоча ми можемо час від часу звертатися до емпіричних методів.
Дослідник повинен мати на увазі, «що при всіх відмінностях жорсткої межі між емпіричним і теоретичним пізнанням не існує. Емпіричне дослідження, хоч орієнтоване на фіксацію явищ і базується в основному на чуттєвій пізнавальній діяльності, постійно виходить на рівень сутності, оскільки воно має цілеспрямований характер, а його результати в умовній формі включають і теоретичне пізнання.
У теоретичному дослідженні, де в основному використовується здатність суб’єкта до абстрактного мислення, будь-яке поняття асоціюється з певною сукупністю сприйнять і наочних образів. Тобто емпіричне пізнання теоретично навантажене, а будь-яка абстрактна теорія має емпіричну інтерпретацію» [164, с. 37—38].
На емпіричному рівні суб’єкт спостерігає за об’єктом, проводить експерименти, встановлює емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами. Здобуті на емпіричному рівні знання набувають форми системи суджень та умовисновків.
Отримане на емпіричному рівні знання має обмежену сферу застосування і є вихідним для побудови теоретичного знання, вони відображають лише явища, а не їхню сутність.
«На теоретичному рівні дослідження (пізнання) створюються системи знань. Ці завдання виконують теорії, в яких розкриваються загальні зв’язки, формуються відповідні закони. При цьому об’єкт відображається через його внутрішні закономірності, які досягаються шляхом розумової діяльності. Вихідним матеріалом тут є дані емпіричного пізнання. Суб’єкт за допомогою абстрактного мислення виходить за межі того, що дається у безпосередньому досвіді, здійснює перехід до нового знання.
Якщо головним пізнавальним завданням емпіричного рівня є опис явищ, то на теоретичному рівні таким завданням є пояснення явищ, що вивчаються. Відповідно відрізняються і методи, що використовуються при отриманні цих типів знань. На емпіричному рівні пізнання основними
методами є спостереження, вимірювання, експеримент, порівняння, індуктивне узагальнення. На теоретичному рівні пізнання використовуються такі методи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза тощо» [164, с. 36—37].
Оскільки БСУ існує і проявляє себе винятково в практичній площині економічної діяльності ринкових стосунків, тут важливого значення набуває емпіричне дослідження.
Результати емпіричного дослідження і науковий образ досліджуваного об’єкта не можуть сполучатися механічно, їхній взаємозв’язок є важливою умовою функціонування науково-пізнавальної діяльності.
Емпірична інформація різниться за джерелом свого отримання: або вона здобувається чи існує незалежно від науки і тільки стає об’єктом її інтересу, або вона спеціально виробляється з науковою метою. Банківська система здебільшого відноситься до першої категорії.
Діяльність, яка спрямована на отримання вихідної емпіричної інформації, використовуваної для подальшого удосконалювання і розвитку наукового знання, варто характеризувати як емпіричне дослідження.
Термін «емпіричне дослідження» більш підходить для позначення саме наукової діяльності щодо БСУ, спрямованої на виявлення вихідної емпіричної інформації, з підкресленням при цьому практичного її аспекту — визначених реальних дій, що пізнає суб’єкт.
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 381