З цього приводу доречно зазначається, що «починати розгляд логіки і методології наукового дослідження варто з фундаментальних питань гносеології, в подальшому конкретизуючи і уточнюючи їх, звертаючись до епістемології, методології науки, формальної і, особливо, діалектичної логіки.
Сучасна гносеологія базується на принципах: об’єктивності; пізна- вальності; активного відображення; діалектики; практики, історизму; конкретності істини» [164, с. 7—10].
Болючий процес трансформації централізованої планової (директивної) економіки, у тому числі банківської системи, і поступова заміна їх ринковими відносинами у нашій країні вимагає не тільки втілення принципово нових способів ведення господарської діяльності, але й зміни підходів до комплексного використання як загальних та спеціальних методів і методології наукового дослідження функціонування банківської системи.
Термін «методологія» (від грец. methodos — шлях до чого-небудь і logos
— слово, навчання) у широкому розумінні означає навчання про метод, способи, принципи.
«Методологія (навчання про методи) — система визначених теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних способів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історія, єдність логічного й історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні способи дослідження — інструменти пізнання, застосовувані для встановлення знання про досліджуваний предмет» [152, с. 2].
Поняття «методологія« має два основних значення: 1) система певних способів і прийомів, які застосовуються у певній сфері діяльності (наприклад, науці, політиці, мистецтві тощо); 2) вчення про цю систему, загальна теорія методу, теорія в дії.
Для розкриття сутності терміна «методологія« необхідно дослідити його зв’язок з категорією «метод». Під методом, у нашому випадку, слід розуміти сукупність конкретних прийомів і способів пізнання, перетворення чи оцінки дійсності. Тому метод є складовою методології. Під методологією часто розуміють навчання про метод, а під методом — визначену сукупність прийомів і способів досягнення результату, поставленої мети, вирішення визначених завдань.
Існує чимало тлумачень методу, як поняття. Серед них: «метод» — спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Різниця ніж методом та теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний наслідок попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень [172, с. 23].
Сукупність методів, прийомів проведення будь-якої природи складають суть методики. Методика дослідження — це система правил використання методів, прийомів та операцій.
Набір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного матеріалу, метою конкретного дослідження. Методи є упорядкованою системою, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів та проведення операцій з теоретичним і фактичним матеріалом у заданій послідовності.
Гегель у своїй роботі «Логіка« стверджував: «Метод є абсолютна, єдина вища, нескінченна сила, якій ніякий об’єкт не може вчинити опір; це є прагнення розуму знайти і пізнати самого себе в кожній речі».
В узагальненому вигляді метод — спосіб пізнання, досягнення мети, сукупність прийомів і засобів теоретичного чи практичного освоєння дійсності, а також спосіб організованої людської діяльності.
Метод являє собою систему принципів, вимог, які повинні орієнтувати у розв’язанні конкретного завдання, забезпечувати досягнення повного наслідку в тій чи іншій сфері діяльності.
» следующая страница »
1 ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40 ... 381