інформаційна безпека — формування інформаційних ресурсів банку та організація гарантованого їх захисту. Досягається створенням у банку системи збору та обробки інформації, проведенням відповідних заходів щодо її зберігання та розподілу, визначенням категорій і статусу банківської інформації, порядку і правил доступу до неї, дотриманням усіма працівниками, клієнтами та акціонерами банку норм і правил роботи з банківською інформацією, своєчасним виявленням спроб і можливих каналів витоку інформації та їх перетинанням» [92, с. 4-5].
Надійність та ефективність банківської діяльності забезпечуються підрозділами безпеки через реалізацію відповідних вимог до системи безпеки банку (безперервність, плановість, конкретність, активність, універсальність та комплексність).
Підрозділи безпеки керуються у своїй діяльності відповідними принципами, в основу яких покладено принципи законності; самостійності та відповідальності; економічної доцільності; компетентності; цілеспрямованості; конфіденційності.
Отже, як випливає із викладеного, банки (здебільшого комерційні) на практиці намагаються самостійно, власними силами вирішувати завдання безпеки банківської діяльності. Головним аргументом на користь такої практики є те, що кожен комерційний банк має специфічні, властиві лише йому, особливості діяльності, обумовлені статутним фондом, кредитним портфелем банку, його структурою, якісним і кількісним складом фахівців, рівнем їхньої професійної підготовки і практичним досвідом, клієнтами, напрямом фінансової діяльності, кількістю філій та відділень, тощо. І, як правило, утворювані підрозділи безпеки таких банків очолюють і складають професійно підготовлені в юридичному, фізичному й оперативному відношенні співробітники, з досвідом роботи у минулому в правоохоронних органах, з якими не втрачають зв’язків для належного виконання покладених на них обов’язків. Така практика частково вирішує завдання забезпечення внутрішньої безпеки.
Але ці підрозділи не спроможні забезпечити безпеку всієї банківської системи України в цілому. Розв’язання цієї частини завдань мусить брати на себе держава в особі парламенту, уряду, судової гілки влади, правоохоронних органів, що буде розглянуто у наступних (II і III) розділах. Тут же необхідно визначити суть поняття безпеки банківської системи України, дати йому юридичне тлумачення і характеристику.
Безпека банківської системи України (ББСУ) — це такий стан чинних правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, який відображає рівень захищеності державою кредитно-фінансових відносин між суб’єктами банківської діяльності та гарантує стійке функціонування всієї банківської системи України; забезпечує можливість повної реалізації і захист життєво важливих фінансових та економічних інтересів держави, суспільства й особи; виключає або максимально обмежує деструктивні наслідки від зовнішніх та внутрішніх загроз, недосконалості зовнішньоекономічної, внутрішньогосподарської та бізнесової діяльності.
Джерелами зовнішніх та внутрішніх загроз та небезпек є держави, банки, зарубіжні й міжнародні організації, конкуруючі юридичні та фізичні особи, які проводять агресивну фінансову політику стосовно України; злочинність, корупція; зовнішні та внутрішні банківські ризики.
У прикладному відношенні ефективним методом наукового пізнання є моделювання. Цей метод передбачає побудову визначеного образу досліджуваного об’єкта, що представляє собою систему елементів, які відтворюють його основні характеристики. Аналогія між об’єктом і моделлю дозволяє переносити на перші наслідки, отримані при дослідженні моделі. У нашому випадку об’єктом дослідження є діяльність органів державної влади і керування, суб’єктом — господарювання із забезпечення безпеки банківської системи України, модель якої необхідно побудувати. Аналогічний теоретичний підхід до моделювання діяльності, але тільки на прикладі забезпечення економічної безпеки, частково апробовано в Республіці Білорусь [135, с. 172—178].
» следующая страница »
1 ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34 ... 381