Надання відповідним відомостям статусу банківської або комерційної таємниці є одним із способів запобігання несанкціонованому використанню цінної інформації.
Для комерційної таємниці важливим є охорона суті та змісту інформації, для банківської — не тільки суті відносин між банком і клієнтом, а й, як правило, самого факту наявності таких відносин. Комерційна таємниця може бути надана власником третій особі за плату. Надання банківської таємниці третій стороні є порушенням закону. Охорона комерційної таємниці — турбота її власника, а банківської — банку. Охорона банківської таємниці визначається не міркуванням прибутковості, а нормою закону.
Передбачена відповідальність за два склади злочинів: 1) незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю; 2) незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це матеріально зашкодило суб’єкту підприємницької діяльності.
Під незаконним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, слід розуміти активні дії, направлені на добування (одержання) таких відомостей будь-яким способом: вилучення, в тому числі викрадення документів, що містять комерційну таємницю, чи предметів, відомості про які становлять комерційну таємницю, незаконне ознайомлення з такими документами чи предметами будь- яким способом, прослуховування телефонних розмов, опитування співробітників суб’єкта підприємницької діяльності, підслуховування усних розмов, одержання таких відомостей від осіб, які ними володіють, за плату чи шляхом застосування погроз, насильства тощо.
Під незаконним використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, слід розуміти впровадження «технічних» таємниць у власне виробництво, врахування здобутих відомостей при плануванні власної підприємницької діяльності, продаж відомостей, що становлять комерційну таємницю, їх розголошення тощо.
Цивільна відповідальність ґрунтується на цивільно-правових відносинах, за яких одна сторона зобов’язана відшкодовувати іншій збитки, завдані протиправними (і не завжди кримінально караними) діями у зв’язку з посяганням на комерційну (банківську) таємницю.
Адміністративна відповідальність за посягання на таємниці банку ґрунтується на положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення. Посягання на таємниці банку законодавством України віднесено до дій, які кваліфікуються як недобросовісна конкуренція.
Дисциплінарна відповідальність за посягання на таємниці банку ґрунтується на засадах трудового законодавства України та нормативної бази самих банків. В останньому випадку відповідальність можуть нести тільки працівники банку.
Систему захисту банківської таємниці в Україні становлять: загальні норми права щодо захисту секретної інформації, які встановлює держава (закони, декрети, укази, постанови); правові норми із захисту секретів, які встановлює керівництво банків (накази, розпорядження, інструкції, пам’ятки тощо); спеціальні структурні підрозділи банків, які на практиці забезпечують виконання норм прийнятих, державою та адміністрацією. Всі ці елементи тісно пов’язані між собою.
Розголошення комерційної таємниці — це незаконне ознайомлення інших осіб з відомостями конфіденційного характеру, віднесеними суб’єктом підприємницької діяльності до відомостей, що становлять його комерційну таємницю, а так само умисне створення умов, які сприяли ознайомленню з ними сторонніх осіб, вчинене особою, котрій такі відомості стали відомі у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю, яка повинна зберігати такі відомості в таємниці.
Всі розглянуті раніше проблеми стосуються людей і залежать від них, що зумовлює потребу підвищення ефективності та практики банківського менеджменту і роботи з персоналом банків.
» следующая страница »
1 ... 296 297 298 299 300 301302 303 304 305 306 ... 381