Економіка праці

7.1. Схема процесу усвідомленого навчання поведінці

Навчання поведінці можна визначити як досить стійкий у часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, який відображає дії людини і реакцію оточення на ці дії.

Навчання може проходити як на власному досвіді, так і на до­свіді інших людей. По-перше, достатньо проаналізувати наслідки по­ведінки колег, щоб зробити висновки про оптимальність їх вчинків. По-друге, зміна у поведінці має бути відносно постійною. Тимчасові зміни можуть відбуватися на рефлекторному рівні і не становлять ін­тересу для дослідження. Наприклад, деякі зміни у поведінці можуть бути пов'язані з втомою або тимчасовою адаптацією до незвичних умов. По-третє, навчання відображається у зміні поведінки людини. Зміни у думках або ставленнях людини, якщо вони не супроводжуються зміною поведінки, не можна назвати навчанням.

Процес усвідомленого навчання поведінці здійснюється за та­кою логічною схемою. Зіткнувшись з необхідністю щось робити, лю­дина відповідно до уявлення, що склалося в неї, про те, як це треба робити, що базується на досягнутому нею рівні навчання поведінці, здійснює певні дії. Ці дії приводять до адекватних результатів, які по­роджують певні наслідки для людини. Залежно від того, як людина

91

сприймає та оцінює наслідки своїх дій, вона робить висновки щодо своєї поведінки. Це приводить до подальшого навчання поведінці і можливого коригування її поведінки (рис. 7.1).

Рис. 7.1 - Схема процесу усвідомленого навчання поведінці

Таким чином, зміну поведінки людини можна розглядати як наслідок навчання поведінці. Саме ж навчання поведінці є функцією наслідків для людини виконаних нею дій, функцією наслідків її пове­дінки. Наявність такої залежності між поведінкою, навчанням поведінці і наслідками для людини її поведінки робить можливим для організації коригувати і формувати поведінку її членів. Пов'язано це в першу чергу з тим, що керівництво та організаційне оточення можуть визначати і цілеспрямовано формувати для членів своєї організації наслідки їх поведінки, активно включаючись до процесу навчання поведінці на стадії отримання людиною певних наслідків виконуваних дій.

7.2. Теорії та методи навчання поведінці

Розрізняють такі теорії навчання поведінці, як "класична зумов­леність", "оперантна зумовленість" і соціальна, або соціально-когні- тивна теорія.

Перша теорія пов'язана з рефлекторною поведінкою людини і дістала назву "класична зумовленість". Класична зумовленість - це

92

процес, за допомогою якого індивіди вчаться пов'язувати реакцію на один вплив із впливом, що, за своєю суттю, не може викликати будь- якої реакції. Таке вивчене реагування може не перебувати під свідо­мим індивідуальним контролем. Приклади впливів та реагувань (реф­лексивна, відображаюча поведінка): людина вкололася шпилькою (под­разник) - здригнулася (реакція); людина запорошила око - кліпає і т. ін. Класична зумовленість відносно нечасто використовується в робочому оточенні, тому що бажана поведінка працівників зазвичай не включає реакції, яку можна змінити за допомогою засобів класичної зумовленості.

Другий тип навчання поведінці базується на тому, що людина робить висновки з наслідків свого попереднього досвіду. Вона намага­ється закріпити бажану поведінку та усунути небажану. Дослідження Б. Скіннера сприяли створенню теорії закріплення здійсненої поведінки залежно від її наслідків. В основу цієї теорії покладений термін "опе- рантна зумовленість" - позначення процесу, за допомогою якого люди вчаться добровільній поведінці. Добровільну поведінку назива­ють оперантною, тому що вона оперує з навколишнім середовищем або має вплив на нього. Приклади оперантної поведінки: людина пра­цює (поведінка) - отримує гроші (наслідок); людина запізнюється на роботу - їй зменшують заробітну плату тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 50 51 52 53 54 5556 57 58 59 60  ... 156