Відчутних змін зазнало оподаткування американських корпорацій: максимальну ставку податку на прибуток було знижено з 46% до 34%. Незважаючи на те, що у США зберігаються диференційовані ставки, рівень диференціації знижується.
Після здійснення податкової реформи в США (1997) таку реформу було здійснено і в Канаді, де з 1 січня 1998 р. різко знижено базовий податок на доходи корпорацій з 36% до 28%, а для обробної промисловості - з 30% до 28% (у наступні роки ця ставка мала знижуватися щорічно на один пункт, з тим щоб у кінцевому рахунку досягти ставки 23%). Метою цих заходів є створення в країні конкурентноспроможних умов оподаткування і недопущення витоку капіталу до США.
Зниження податкових ставок спостерігалось у 90-ті роки практично в усіх розвинутих країнах: в Японії максимальна ставка знижена з 43,3% до 37,5%, Франції - з 50% до 45%, Великобританії - з 52% до 35%, Канаді - з 46% до 28%. ФРН і Швеція об’явили про зниження ставок відповідно з 56% до 50% і з 52% до 30%.
Ставки корпораційного податку на прибуток у більшості країн стали стабільними (пропорційними) і не змінюються залежно від маси прибутку.
Оподаткування прибутку компаній передбачає обкладення податком акціонерів або власників паю за різними системами.
У США, Нідерландах, Іспанії, Швеції і Швейцарії діє так звана класична система, за якої дивіденди обкладаються податком двічі - спочатку на рівні компаній, а потім у вигляді прибуткового податку як частина особистого доходу. Головною умовою такої системи є низька ставка податку на прибуток, рівень якої повинен забезпечити достатню величину дивідендів, що залишається після сплати податків.
В Австрії, Мексиці, Норвегії, ФРН і до останнього часу в Японії застосовуються роздільні ставки податку на прибуток: стандартна - для обкладення нерозподіленого прибутку і понижена - для дивідендів. Величина ставки податку на дивіденди визначається різними факторами. В одних випадках вона встановлюється на рівні середньої ставки прибуткового податку, в інших - орієнтується на його мінімальну величину. При введенні роздільних ставок податку на прибуток стимулюється споживання акціонерів і на цій основі підвищується їх життєвий рівень.
У ФРН податок на прибуток корпорацій стягується з балансового прибутку в розмірі 56%, а на прибуток, розподілений по дивідендах, ставка становить 36%. Це означає двадцятивідсотко- ву пільгу на рівні компаній. При цьому обкладення корпорацій- ним податком у розмірі 36% зараховується акціонеру в рахунок його заборгованості по індивідуальному прибутковому податку, а величина його зобов’язання по прибутковому податку зменшується на відповідну суму (застосовується метод «податкового кредиту»).
З метою уникнення подвійного оподаткування прибутку, що розподіляється у формі дивідендів, в окремих капіталістичних країнах застосовується так звана система заліку. Вона поширена в країнах ЄЕС, Австралії, Канади, Нової Зеландії і Туреччини. Її суть полягає в тому, що акціонеру повністю або частково повертається податок, сплачений компанією за його дивіденди.
Повернутий податок разом з дивідендами додається до сукупного доходу акціонера, який обкладається за індивідуальною ставкою прогресивного прибуткового податку. Найбільший виграш за цієї системи отримують дрібні акціонери, які мають відносно низький прибуток, що обкладається за ставкою, у 2-2,5 раза нижчою ставки податку на прибуток корпорацій. Тому ця система вважається найбільш справедливою в соціальному аспекті.
У Великобританії корпораційний податок застосовується щодо всіх прибутків компаній-резидентів, отриманих ними протягом усього «податкового» року. Діюча ставка податку становить 35%. Оподаткуванню підлягає вся маса прибутку. При цьому застосовується «імітаційна» система справляння корпораційного податку.
» следующая страница »
1 ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47 ... 224