Разом з тим, потрібно відзначити, що теорії суспільного вибору притаманні більшість вказаних раніше недоліків, які обумовлені абсолютизацією принципу методологічного індивідуалізму та переоцінкою важливості егоїстичних корисливих інтересів. Однак слід приймати до уваги і те, що для будь-якої країни, яка знаходиться у процесі системної трансформації, в т. ч. і нашої, характерними є неусталеність і розмитість норм політичного життя. Більшість політиків і політичних сил у цей час особливо не переобтяжують себе морально-етичними зобов’ язаннями. У суспільстві ще не склалася інституційна система, яка могла б ефективно обмежувати корисливі устремління у їх крайніх проявах. На підтвердження цього можна навести висловлювання першого Президента України Л. Кравчука: ”В політиці немає рівної дороги, і тільки той в Україні досягає її вершин, хто часто нехтує всіма моральними принципами, через голови і по головах крокує до своєї мети” [51]. За таких умов згадані недоліки теорії суспільного вибору відходять на другий план, а в деяких випадках навіть перетворюються на переваги. У певних аспектах ця теорія виявляється більш адекватною політичним і економічним умовам тих країн, що перебувають у перехідному стані, ніж тих, які мають розвинену демократію і економіку. Це є ще одним аргументом на користь її використання при вирішенні зазначених вище проблем системної та інституційної трансформації в Україні.
3. Теорія позалегальної економіки
Відомо, що неоінституціональна теорія відносить до інституцій формальні і неформальні правила, які структурують та впорядковують простір економічної взаємодії, обмежують, спрямовують і стимулюють діяльність економічних агентів, а також інстанції, способи і процедури, що забезпечують збереження та дотримання цих правил.
Взаємодія між формальними та неформальними правилами може складатися по різному. В ідеалі, вони повинні утворювати гармонійну систему, де неформальні правила не суперечать формальним, а органічно доповнюють, деталізують і конкретизують їх. Але насправді певна частина господарюючих суб'єктів вважає прийнятним діяти і за такими неформальними правилами, які не узгоджуються з узаконеними нормами. Неоінституціональна теорія пропонує досить простий і зручний критерій віднесення тієї чи іншої економічної діяльності до легальної або позалегальної. Легальна економіка є результатом взаємодії агентів, які дотримуються формальних та відповідних їм неформальних правил, а позалегальна - ґрунтується на неформальних правилах, які є несумісними з офіційно прийнятими.
Позалегальний сектор існує в кожній економічній системі. Коли він відносно невеликий, то істотної загрози нормальному функціонуванню господарського механізму не становить. Але за певних умов, особливо у перехідні періоди, позалегальна економіка може набувати гіпертрофованого розвитку і за масштабами та значенням наближатися до легальної. Це загрожує вкрай негативними наслідками. Подібна ситуація склалася сьогодні і в Україні. Тому дослідження у даній області набувають особливої актуальності.
Основні концептуальні підходи до аналізу позалегальної економіки у руслі нео- інституціональної традиції ґрунтуються на ідеях перуанського економіста Е. де Сото, сформульованих у знаменитій книзі “Інший шлях. Невидима революція у третьому світі” [48]. На відміну від попередників, які оцінювали позалегальну економіку як суто негативне явище, породжене антисоціальними елементами, Е. де Сото навів переконливі докази на користь того, що така економіка є закономірною формою прояву капіталістичного підприємництва безправних і позбавлених елементарних засобів існування людей в умовах олігархічних форм правління та бюрократичної зарегульованості. Він звернув увагу на те, що у країнах “третього світу” легальна економічна діяльність стає привілеєм олігархів, тісно пов’язаних із владою. На їх потребу приймаються закони, лише вони мають змогу долати бюрократичні перепони. Всі інші, заради виживання, вимушені діяти поза правовим полем. “В результаті легальна економіка країн “третього світу” стає заповідником для привілейованих великих бізнесменів, а дрібний бізнес примусово виштовхується у тінь” [30, с. 137]. Захищаючи “неформалів”, Е. де Сото стверджує, що вони мимоволі стають провідниками ринкових принципів там, де вільне підприємництво блокується державою.
» следующая страница »
1 ... 68 69 70 71 72 7374 75 76 77 78 ... 241