Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Не на останньому місці у бюрократів стоять і власні інтереси. Викорис­товуючи доступні їм важелі впливу, вони сприяють прийняттю таких рішень, які б давали їм більші можливості розпоряджатися державними ресурсами. Бюрократія зазвичай не зацікавлена у бережливому використанні суспільних благ. Більш при­вабливими для неї є великі витрати бюджетних коштів на масштабні проекти та програми, оскільки за таких умов покращуються можливості для особистого зба­гачення та зміцнення зв'язків із лобістськими групами, фірмами-підрядниками, банками тощо. Результатом такої співпраці часто стає те, що чиновники згодом пересідають у високі крісла в бізнесових структурах, а підприємці і менеджери займають відповідальні посади у державному апараті. Подібна ротація керівних кадрів дістала назву “системи дверей, що обертаються”.

Характерним для бюрократії є пошук політичної ренти (political seeking), тобто прагнення одержати економічну ренту за допомогою політичного процесу [78]. Маючи змогу впливати на політичні рішення, вони роблять це таким чином, щоб забезпечити собі додаткові доходи як за рахунок суспільства в цілому, так і за рахунок окремих організацій та осіб. У цьому плані бюрократи дещо відріз­няються від політиків, яким не достатньо самої лише політичної ренти. Необ­хідність бути популярними штовхає останніх до прийняття рішень, які обіцяють добре помітну і швидку вигоду для виборців. Проте, такі заходи часто вияв­ляються не ефективними у перспективі, або ж вимагають значних прихованих витрат.

При слабкому громадському контролі та недосконалому законодавстві бю­рократичний апарат перетворюється на самодостатню систему, що функціонує за своїми правилами і розвивається за власною логікою, проявляючи тенденцію до гіпертрофованого розростання. При цьому якість управлінських рішень падає, а строки їх виконання розтягуються.

Представники теорії суспільного вибору оцінюють бюрократію як “необ­хідне зло”, яке слід постійно стримувати шляхом законодавчого регулювання та обмеження економічних функцій держави. В якості кардинальних засобів бо­ротьби з бюрократією пропонується створення конституційної економіки [61-64; 72] та розвиток “м’якої інфраструктури’ [82]. “М’яка інфраструктура” виникає тоді, коли при обмеженні сфер прямого державного регулювання реалізуються основні економічні права людини (передусім, право власності) та розповсюджуються такі засади економічної взаємодії, як відповідальність за виконання контрактів, довіра до ділового партнера, чесність, пунктуальність, толерантність тощо.

Узагальнення наукових здобутків теорії суспільного вибору дозволило сформулювати проблему “провалів” держави (government failure) і протиставити її традиційній для економіки проблемі “провалів” ринку. “Провалами” держави вва­жаються випадки, коли органи влади не справляються з покладеними на них функ­ціями, в першу чергу тими, що пов’ язані із забезпеченням ефективного розподілу і використанням суспільних ресурсів. Серед основних причин таких “провалів” вказуються:

-                недосконалість політичного процесу (вади демократичних процедур, ло­бізм, логролінг, пошуки політичної ренти тощо);

-                 розростання бюрократичного апарату та послаблення контролю над ним;

-                недостатність та свідоме спотворення необхідної для прийняття рішень інформації;

-                недоліки у прогнозуванні близьких та віддалених наслідків (в т.ч. і по­бічних) прийнятих рішень;

-                недосконалість процесу впровадження і контролю за виконанням прий­нятих рішень.

На наш погляд, застосування методів досліджень, напрацьованих у рамках теорії суспільного вибору, могло б стати корисним при вирішенні багатьох проб­лем інституційної трансформації, які мають місце в Україні у перехідний період. Сьогодні вкрай актуальними є проблеми правового закріплення норм політичного життя; створення демократичних виборчих систем та процедур; подолання вад представницької демократії; обмеження експансії груп з особливими інтересами; надання цивілізованих форм лобізму та логролінгу; обмеження свавілля бю­рократії; уникнення випадків “провалу держави”; обмеження практики пошуку “політичної ренти” тощо. Всі вони можуть бути розв’язані на основі методо­логічних підходів теорії суспільного вибору.

 

« Содержание


 ...  72  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я