Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Якщо економічна діяльність регулюється недосконалими законами, то легальний обмін правами власності супроводжується великими трансакційними витратами. Це стримує економічну активність і перешкоджає переміщенню ре­сурсів до тих власників, які в них найбільше зацікавлені, та могли б розпорядитися ними найкращим чином. Така ситуація веде до загального економічного занепаду і зубожіння широких верств населення. Але не всі погоджуються їй підкорятися. Цілком природнім виявляється прагнення створити альтернативну систему за­хисту прав власності і налагодити економічну взаємодію поза рамками легі­тимізованих державою інституцій. “Тим самим економічні агенти уникають попа­дання у безвихідне становище, коли держава не може в ході первинної специ­фікації прав власності наділити нею потенційно найефективніших власників, а обмін правоможностями неможливий через нездоланно високі трансакційні ви­трати” [4G, c. 155].

Отже, позалегальна економіка - це та сфера економічної діяльності, де з тих чи інших причин не виконуються офіційно встановлені державою норми і пра­вила, і де взаємодія економічних агентів відбувається поза рамками закону [17, c. 19-2G; 79]. У нас така економіка більш відома під назвою тіньової [11; 1б; 17; 45; 4б; 52]. Вона охоплює “фактично неконтрольоване державою виробництво, розподіл, обмін та використання товарно-матеріальних цінностей і послуг, які втягують людей у деструктивні і кримінальні відносини, деформуючи їх інтереси та економічну поведінку” [34].

Про загрозливість масштабів тіньової економіки в Україні може свідчити фактичне визнання державними посадовцями того, що основною у нас стала не офіційна, а позалегальна економіка. За оцінками міністерства економіки України, у 2GGG р. близько 6g % реальної економіки держави знаходилось у тіні [25]. Як свідчать результати дослідження домогосподарств, проведеного Українсько-євро­пейським консультативним центром (UEP-LAC), кожен третій працездатний гро­мадянин України тією чи іншою мірою зайнятий у неформальному секторі, витрачаючи на цю діяльність 60 % свого робочого часу. За оцінками експертів, біля 68 % сукупних доходів українських домогосподарств одержуються у нефор­мальному секторі [16].

Значних масштабів набула тіньова приватизація. Користуючись прогали­нами у законодавстві та сприянням деяких державних контролюючих та право­охоронних структур спритні ділки продовжують за безцінь скуповувати державну власність. Річний тіньовий обіг у країні тільки алкогольних виробів складає суму, еквівалентну 4 млрд дол. США. За ці кошти можна було б більше двох років здійснювати бюджетне фінансування освіти, охорони здоров’ я та вугільної галузі, разом узятих [46]. У країні діють тисячі фіктивних фірм і десятки конвертаційних центрів, через які “відмиваються” тіньові капітали [12]. За даними податкової міліції, щорічні збитки державного бюджету від незаконного отримання фік­тивними фірмами відшкодування з ПДВ складають близько 4 млрд грн [24].

Не набагато зменшилися масштаби тіньової економіки і нині, хоча з цим явищем ведеться активна боротьба. Так, Кримінальний Кодекс України, прийнятий у 2001 р. вмістив 51 статтю, у яких передбачена відповідальність за злочин у сфері економічних відносин. Це, зокрема, розділи VI та VII КК України “Злочини проти власності” і “Злочини у сфері господарської діяльності”, а також норми статей, які передбачають відповідальність за контрабанду (ст. 201), заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204), фіктивне підприємництво (ст. 205), легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209), ухилення від сплати податків, збо­рів, інших обов'язкових платежів (ст. 212), порушення антимонопольного зако­нодавства (ст. 230), незаконну приватизацію державного, комунального майна (ст. 233) тощо. Специфічними у цих злочинах є те, що вони значною мірою корисливо вмотивовані та вчиняються особами, які виконують певні функції у сфері ви­робництва та послуг, або особами, які координують чи контролюють цю сферу діяльності [34; 5G].

 

« Содержание


 ...  74  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я