Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Сказане дає змогу окреслити дві альтернативні форми організаційно-струк­турного розвитку підприємств, які відповідають різним стратегіям зростання:

1)                спеціалізація на виробничій функції і зростання масштабів виробництва; вигідна за умов, коли витрати ринкової взаємодії (“витрати торгування”), необ­хідні для залучення на фірму основних ресурсів, необхідних для виготовлення продукції, залишатимуться прийнятними для виробника. Ця форма розвитку реа­лізується в контексті стратегії концентрованого зростання, увага в ній акцен­тується на мінімізації трансформаційних витрат (оскільки трансакційні витрати невеликі), тому організаційно-структурний розвиток передбачає нарощування ви­робничих потужностей шляхом репродукування та вдосконалення структурних ланок, задіяних в існуючих бізнес-процесах;

2)                організаційно-структурний розвиток підприємства через інтеграцію з постачальниками або через створення власних підрозділів, здатних продукувати необхідний ресурс за якісними характеристиками не гірший, ніж у разі його придбання на ринку; вигідна за великих ризиків, що витрати ринкової взаємодії (а значить ціна ресурсу) можуть суттєво зрости. Ця форма розвитку реалізується в контексті стратегії виживання (підтримання стабільності) і має два вектори спря­мування зусиль менеджменту - мінімізація трансформаційних і трансакційних ви­трат. Як правило, в умовах нестачі фінансових коштів інтеграція окремих суб’єк­тів підприємницької діяльності збільшує їх сукупні ресурсні можливості.

Інтеграційні процеси відбуваються в різних економіках та галузях з мен­шою чи більшою інтенсивністю, що потребує поглибленого вивчення їх мотивів.

2.2.2.                                            Мотиви та чинники інтеграційних процесів

Зазначені тенденції свідчать про привабливість інтеграційних процесів для учасників ринку. Однак, як видно із представлених даних, інтенсивність інтег­раційних процесів в Україні в останні роки зменшилася. Це є непрямим свід­ченням того, що мотиви інтеграції для вітчизняних суб’єктів господарювання ле­жать дещо в іншій площині, ніж у розвинених економіках, що потребує їх де­тальнішого дослідження.

■Інші випадки, що регулюються антимонопольним законодавством

• Об'єднання підприємств -■—Злиття підприємств -А—Придбання підприємств(активів, часток) -И—Поглинання підприємств -А—Утворення холдингових компаній

Рис. 2.9. Динаміка процесів економічної інтеграції в Україні (1995-2003 рр.) [63]

Інтеграційні процеси наприкінці XX ст. стали домінуючою тенденцією у економіках різних країн, про що свідчать численні злиття та поглинання, які мають місце у світовому економічному просторі. Фактично за останнє десятиліття зростання міжнародного виробництва відбувалося в рамках нових інтеграційних утворень; частка усіх злиттів і поглинань відносно світового ВВП зросла з 0,3 % у 1980 р. до 9 % у 2001 р. [23, с. 65]. У 2005 р. обсяг злиття капіталу в Західній Єв­ропі зріс на 49 %, у США - на 32 %, у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону - на 46 % [16]. Зокрема, лише обсяг завершених транснаціональних злиттів і по­глинань зріс з 100 млрд дол. у 1987 р. до 1 трлн дол. у 2001 році [23, с. 65]. Про­цеси інтеграції все більшого розмаху набувають і в Україні. За даними Анти­монопольного комітету України, у 2002 році майже 400 підприємств отримали дозвіл за здійснення економічної концентрації, збільшуючи тим самим свій вплив на ринок. Динаміка процесів економічної інтеграції в Україні за різними формами її проведення представлена на рис. 2.9.

Інтеграція підприємств дає змогу утворити певну цілісність, об’єднану єди­ним принципом - кожен з учасників сприяє розв’язанню проблеми підвищення своїх конкурентних можливостей, зміцнення його ринкових позицій, досягнення сталого розвитку за рахунок створення і підтримки довгострокових конкурентних переваг, що формуються завдяки об’єднанню зусиль і ресурсів усіх учасників. Тому багато підприємств зацікавлені у інтеграційних процесах. Проте малі та великі підприємницькі структури, однаковою мірою вбачаючи у інтеграції засіб зміцнення своїх ринкових можливостей, виокремлюють різні чинники, що мо­тивують їх до об’єднання (злиття, приєднання, поглинання).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129  ... 241