Відносини обміну в межах фірми та поза нею мають однакову природу, але різне наповнення. Так, в межах фірми це відносини з приводу оплати праці, які найчастіше мають грошову форму, але інколи товарну, виступаючи як певний набір соціальних благ (пільг), що додатково надаються працівникам даної фірми (транспортне обслуговування, оплата житлово-комунальних послуг, медичне страхування чи оздоровлення тощо). Відносинами обміну є і оплата послуг всередині фірми, якщо її структурні одиниці функціонують на засадах внутрішньогосподарського розрахунку. Такі відносини ґрунтуються на певному внутрішньому еквіваленті, яким визначається цінність спожитого ресурсу.
Відносини обміну поза межами фірми включають продаж сировини, напівфабрикатів, комплектуючих чи технічних засобів для виробничого використання, купівлю-продаж нематеріальних активів, отримання кредиту тощо. Вони мають ринковий вимірник і здійснюються через зіставлення корисності товару для майбутнього споживача і витрат на його придбання.
Відносини розподілу в межах фірми мають місце з приводу алокації ресурсів і визначення учасниками виробничого процесу своєї частки у кінцевому продукті - доході, який отримано від реалізації виготовленого продукту (послуги). Поза межами фірми це розподіл отриманого доходу (прибутку) між фірмою і суспільством через сплату податків.
Відносини споживання мають однакову природу як всередині підприємства, так і поза його межами. Наприклад, споживання таких суспільних благ як інформаційні мережі (типу Інтернет) може здійснюватися усіма суб’ єктами ринку, незалежно від їх розміру; доступ визначається лише фінансовими можливостями кожного з них. Це ж стосується й іншої ринкової чи соціальної інфраструктури.
Таким чином, неоінституціональна економічна теорія дає змогу подивитися на підприємство як на складну ієрархічну структуру, в межах якої відбувається економічна взаємодія між її елементами з приводу обміну економічними благами (ресурсами). Ринок при цьому розглядається як множина ієрархічних структур, які вступають між собою у товарно-грошовий обмін (ринкову взаємодію). Вибір партнерів по обміну здійснюється з міркувань економічної доцільності. Прагнення мінімізувати втрати, зумовлені ризиками ринкової взаємодії, створює у підприємницькому середовищі передумови для інтеграційних процесів, які можуть відбуватися за участю потенційних учасників обміну, найчастіше - із технологічно спорідненими фірмами. Альтернативами залученню ресурсів через ринкову взаємодію є об’ єднання з їх власниками або створення власного структурного підрозділу для їх продукування, що забезпечується шляхом структурної розбудови підприємства.
Рис. 2.8. Трансформація економічних відносин між окремими підприємствами в результаті їх інтеграції
Множина окремих незалежних власників ресурсів, між якими здійснюється товарно-грошовий обмін на засадах ринкової взаємодії
Інтегрована структура, в межах якої здійснюється обмін ресурсами на планових засадах
У таких інтегрованих структурах змінюється механізм економічних відносин при обміні ресурсами - від ринкового до планового, що сприяє зменшенню загальних витрат на придбання ресурсів завдяки усуненню ризиків ринкової взаємодії. Схема, що відображає альтернативу такого вибору (запропонована М. Бі-
Утворення інтегрованої структури потребує зміни структури владних відносин між її учасниками, а значить - підвищення витрат на здійснення контролю за дотриманням ними умов контрактів. Тому доцільність інтеграції має бути обґрунтована з урахуванням усіх чинників, які формують її переваги для потенційних учасників або несуть у собі нові загрози.
Отже, виробниче підприємство, виступаючи організатором процесу виготовлення і збуту продукції, має обирати ті форми економічної взаємодії з іншими ринковими одиницями, які б забезпечували мінімізацію витрат на придбання ресурсів, необхідних для його функціонування. Важливо, щоб залучення ресурсів здійснювалося за максимально вигідною для підприємства схемою. Важливу роль у виборі такої схеми відіграють трансакційні витрати.
» следующая страница »
1 ... 117 118 119 120 121 122123 124 125 126 127 ... 241