Підкреслюючи, що поява фірми як сукупності ринкових агентів, об’ єднаних “мережею контрактів” зумовлюється прагненням підприємця (центрального економічного агента) зменшити ризики і витрати ринкової взаємодії, неоінституціо- налісти зауважують, що розростання фірми спричиняє збільшення витрат на управління нею, що пов'язано із втратою керованості, бюрократизацією управлінських процесів, тобто проявами опортуністичної поведінки працівників фірми, яка вимагає посилення контролю над їх діями. “Фірма стає більшою, коли додаткові трансакції (які могли б бути обмінними трансакціями між окремими фірмами, що координуються через механізм цін) організуються підприємцем (через адміністративний механізм - уточнення наше), і вона робиться меншою, коли він відмовляється від організації таких трансакцій” [38, с. 20]. Розширення буде тривати доти, “доки витрати на організацію однієї додаткової трансакції всередині фірми не зрівняються із витратами на здійснення тієї ж трансакції через обмін на відкритому ринку або з витратами на організацію її через іншу фірму” [38, с. 21]. Таким чином, межа фірми встановлюється там, де граничні витрати експлуатації ринкового механізму дорівнюватимуть граничним витратам на адміністрування. На нашу думку, цей висновок теорії фірми може бути покладений в основу обґрунтування стратегії розвитку суб’єктів господарювання, особливо виробничих підприємств. Це потребує деякого уточнення категорійного апарату стратегічного менеджменту, пов’язаного із визначенням можливих варіантів такого розвитку.
Під стратегією розвитку підприємства будемо розуміти довгострокову модель його діяльності, яка розробляється для досягнення стратегічних цілей на основі вдосконалення здійснюваних бізнес-процесів, що забезпечує нарощування підприємством конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій. Кількісні зміни у бізнес-процесах проявляються через нарощування масштабів виробництва, яке може передбачати просте репродукування (відкриття нових виробництв на інших територіях, придбання нових одиниць виробничої потужності тощо). Якісні зміни передбачають не лише перепроектування технологічних процесів з огляду на вимоги масового виробництва, а й зміну взаємовідносин між структурними елементами організації з метою їх оптимізації. Саме організаційне перепроектування посилює ефект спільної взаємодії структурних елементів підприємства, даючи змогу з більшою ефективністю здійснювати між ними обмін ресурсами, створюючи тим самим додаткові джерела конкурентних переваг і забезпечуючи можливості зростання. З огляду на це вважаємо правомірним виділити в межах загальної стратегії діяльності підприємства стратегію організаційно-структурного розвитку, яка б і визначала форми і напрями вдосконалення такої взаємодії.
Стратегія організаційно-структурного розвитку підприємства - це довгострокова модель його діяльності, яка розробляється для досягнення стратегічних цілей через оптимізацію взаємовідносин між структурними елементами.
Організаційно-структурний розвиток підприємства - це кількісні і якісні зміни його організаційної структури, спрямовані на оптимізацію процесу обміну ресурсами між структурними елементами у ході вдосконалення здійснюваних бізнес-процесів з метою реалізації стратегії зростання.
Стратегії зростання, згідно Ф. Котлера [37, с. 525-527], поділяються на стратегії концентрованого, інтеграційного та диверсифікованого зростання; в їх основі лежить різний спосіб формування конкурентних переваг. Стратегія концентрованого зростання концентрує увагу на нарощуванні конкурентних переваг за рахунок вдосконалення продукту чи роботи з ринком; стратегія інтеграційного зростання обирається з метою посилення конкурентної позиції у галузі через об’єднання учасників ланцюжка приросту вартості; стратегія диверсифікованого зростання є близькою за суттю до стратегії інтеграційного зростання, але бачить конкурентні переваги у кращому використанні наявних ресурсів завдяки розширенню можливості їх використання, в тому числі за рахунок входження у нову галузь. Залежно від того, яким чином передбачається залучення додаткових ресурсів, диверсифікаційне зростання може відбуватися на основі розширення ринкової взаємодії або ж за рахунок конгломеративного (інтеграційного) зростання.
» следующая страница »
1 ... 118 119 120 121 122 123124 125 126 127 128 ... 241