Маркетинг

Невисока рента­бельність; стримує ініціативу працівни­ків фірми.

Можуть виникнути труднощі, пов’ язані з відсутністю досто­вірної інформації

 

Визначивши конкретну ціну на товар, на основі будь-якого методу ціноутворення, необхідно провести аналіз беззбитковості роботи при даному рівні ціни. Аналіз дасть змогу визначити кри­тичний обсяг збуту, при якому фірма вже не матиме збитків.

де О_к — критичний обсяг збуту;

П — постійні витрати фірми за певний період часу;

Ц — ціна на товар;

З — змінні витрати на одиницю продукції.

Критичний обсяг збуту можна також знайти побудувавши графік залежності обсягів збуту від валових витрат.

Процес ціноутворення на продукцію фірми не закінчується встановленням остаточної ціни. У зв’язку з тим, що на ринок і рівень збуту товарів впливає чимало факторів, що постійно зміню­ються (політична нестабільність, загальноекономічні фактори, виснаження природних ресурсів, зміна екологічної обстановки, демографічна ситуація), перед фірмою виникає необхідність уп­равляти цінами. Управління цінами здійснюють за допомогою вне­сення відповідних змін у прейскуранти, застережень у контракти, компенсацій, використовуючи поправки (знижки, надбавки), а також зарахування. Важливими умовами в процесі розробки ціно­вої політики та застосування різних методів ціноутворення є вра­хування конкретних умов функціонування підприємства або фірми. Основною з цих умов є конкретний вид господарської діяльності підприємства. Значною мірою специфіка ціноутворен­ня визначається умовами виробничої, торгівельної та зовнішньо­економічної діяльності.

Можна виділити ряд тактичних завдань, які має розв’язати фірма, внаслідок чого встановлюється остаточна ціна товару.

По-перше, це — формування і використання системи знижок і націнок для стимулювання збуту (рис. 6.12).

Знижки використовують фірми-виробники товарів і роздріб­на торгівля, зменшуючи первісну ціну з метою залучення нових покупців, скорочення великих запасів товарів, а також як відповідні дії на зниження цін конкурентами.

Рис. 6.12. Види знижок

Основні з них:

•   торговельні знижки, тобто знижка посередникам. Чим більше зобов’язань бере на себе посередник по продажу, тим вища знижка. Сильно диференційована, вона відображає особли­вий характер договірних відносин. Вони спрямовані на сти­мулювання збуту, за рахунок зростання якого зменшується рівень постійних витрат. Розмір цієї знижки залежить від цілей продавця щодо розширення частки ринку;

•   знижки за кількість товарів, що закуповують. Ці знижки сти­мулюють придбання товарів у великій кількості, що веде до економії витрат на транспортування, зберігання і реалізацію товарів, а також прискорює швидкість обороту капіталу фірми-виробника, що дає їй можливість отримувати додат­кові прибутки. Як правило, цей вид знижки декларується продавцем у довідковій ціні товару;

•    знижка за оплату готівкою (або знижка «сконто»). Типова умова має такий вигляд: 1/10 нетто 20. Це означає, що оплата повинна бути проведена протягом 20 днів. Якщо покупець проведе оплату за 10 днів, то ціна знижується на 1%. Розмір цієї знижки встановлюється продавцем відповідно до рівня відсотку за кредит на фінансовому ринку та тривалості кре­дитного періоду за комерційною практикою;

•    сезонні знижки, які надає виробник в період спаду попиту для підтримання збуту. Розмір цих знижок варіюється про­тягом окремих періодів і дає змогу виробникам продукції підтримувати стабільний рівень виробництва;

•    знижки на серійність надається виробником продукції, що носить нестандартний характер, наприклад, продукція аві­атранспорту та суднобудування. Вона дозволяє виробнику збільшувати розмір замовлення сировини, матеріалів та на­півфабрикатів;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 107 108 109 110 111 112113 114 115 116 117  ... 182