Довідкові ціни — відображають рівень цін, фактично утворених за певний період операцій і їх використовують контрагенти при переговорах по встановленню початкової ціни. Вони не відповідають реальному рівню конкретних цін і відрізняються від них на величину знижок, які пропонують продавці покупцям товару.
Різновидом довідкових цін є: номінальна ціна, яку друкують в прейскурантах, довідниках; прейскурантна ціна, визначається за прейскурантами і цінниками на готові вироби промислового призначення; тверда ціна, встановлена договором купівлі-продажу, що не підлягає зміні.
Окрім названих видів цін, в ринкових відносинах товаровиробника і споживача мають місце ціни пропозицій, коли у відповідь на запит споживача про товар, яким він зацікавився, постачальник направить пропозицію про продаж, де викладені вимоги доставки, платежу і ціни.
Індекси цін представляють собою відносні показники, що відображають динаміку цін, однак не дають уяви про їх рівень. Вони не дозволяють виявити основні тенденції в руху цін і їх використовують при аналізі і прогнозі кон’юнктури.
З метою застосування єдиних методологічних принципів в процесі аналізу планування та контролю ціни можна класифікувати за такими ознаками (рис.6.11).
Розглядаючи методологію ціноутворення, необхідно звернути увагу на співвідношення елементів ринкової і регульованої державою економіки. Хоча кінцеву ціну визначає ринок, на кожному підприємстві проводять ретельні розрахунки попередньої ціни.
У реальності проблема вибору методу ціноутворення проводиться з урахуванням трьох найважливіших умов:
• кожне підприємство повинне економічно забезпечити своє існування, тобто ціна повинна покривати витрати (короткострокові і довгострокові), пов’язані з діяльністю підприємства;
• в умовах конкуренції ціна, яку споживач готовий платити за товар, істотно залежить від цін конкурентів;
• поряд з покриттям витрат підприємство націлене на одержання максимального чи достатнього прибутку, тому необхідно уточнювати ціни в окремих сегментах ринку.
Вибір тих чи інших методів ціноутворення має носити перспективний характер і базуватися на таких основних критеріях:
• особливості продукту;
|
• цілі цінової політики;
|
|
Рис. 6.11 Класифікація цін за основними ознаками |
• конкурентне середовище;
• рівень насиченості попиту на товар;
• фінансові можливості проведення маркетингових досліджень;
• рівень кваліфікації персоналу.
В залежності від того, який критерій є визначальним виділяють два основних підходи до встановлення рівня цін: витратний та ринковий.
» следующая страница »
1 ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113 ... 182