Намагаючись вдосконалити такі визначення, А. Маршалл стверджував, що, "з одного боку, це наука про багатство (відтворюючи при цьому думку А. Сміта - С. М., але з іншого - це наука про людину... " Близьким за змістом є визначення К. Макконнелла і С. Брю (США), згідно якого "економікс" (або аналітична економіка) є наукою про ефективне використання обмежених економічних ресурсів або управління ними з метою досягнення матеріальних потреб людини ".
Водночас серед близько ЗО визначень предмета економікс в англомовній економічній літературі поширеним є таке трактування цієї науки, в якому акцент робиться на поведінці людини або групи людей у різних сферах суспільного відтворення в умовах обмеженості ресурсів з метою максимізації прибутків або задоволення потреб людей. Найдосконалішим серед них вважається визначення предмета даної науки англійським економістом Л. Роббінсом: "Економіка - це наука, яка вивчає поведінку людини з точки зору відносин між її цілями і
обмеженими ресурсами, що допускають альтернативне використання".
Приблизно такі визначення, але вже політичної економії, дав французький економіст Р. Барр, який також ототожнює предмет даної науки з економікс: це - наука "про управління рідкісними ресурсами", про "форми, яких набуває людська поведінка при використанні цих ресурсів: вона вивчає і пояснює, яким чином індивідуум або суспільство спрямовують обмежені засоби на задоволення своїх численних та необмежених ресурсів".
В такому ж контексті висловлювався англійський економіст М. Блауг, коли зазначав, що економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями та наявними обмеженими засобами, котрі мають альтернативні можливості використання.
Якщо узагальнити наведені точки зору з урахуванням макро- економічного рівня, то серед них слід передусім виділити такі підходи:
^ по-перше, обмеження предмета науки сферою базисних відносин (у тому разі, коли йдеться про вивчення багатства, законів, економічну політику держави, матеріальні потреби людей, народне господарство, частково про розвиток інститутів та суспільні відносини у межах господарської діяльності, а також визначення Е. Чемберліна та економікс).
^ по-друге, зосередження предмета науки на сфері надбудови (вивчення влади, природу людського духу, енергійність нації, поведінки людей).
Про часткове віднесення окремих визначень до сфери базисних свідчить те, що, наприклад, серед інститутів розрізняють корпорації, ринок та ін., які не залежать від волі і свідомості людей, тобто існують об'єктивно, з одного боку, і звички, традиції тощо, які залежать від волі і свідомості людей, з іншого боку. Якщо йдеться про суспільні відносини, то до них, крім економічних, відносяться соціальні, правові, політичні та ін., які не слід включати в предмет економічної теорії, в тому числі політичної економії.
Ті автори, які предмет економічної теорії зосереджують на вивченні законів, повинні передусім дотримуватись вимог системного підходу, а також виокремлювати лише економічні закони та закономірності. З урахуванням сказаного, у визначенні Д. Рікардо йдеться лише про закони розподілу суспільного продукту, але не враховуються закони інших сфер суспільного відтворення. З іншого боку, у визначенні М. Вебера мова йде про соціальні закономірності, тобто має місце більш широкий
соціологічний підхід до даної проблеми, що також означає ігнорування вимог системного аналізу.
Визначення економічної теорії як науки про універсальні закони зосереджує увагу лише на одному типі законів, які властиві розвитку всіх економічних систем. Проте такі закони здебільшого притаманні технологічному способу виробництва, процесу праці взагалі безвідносно до суспільних форм, а отже, без врахування специфічних та стадійних законів, властивих товарному виробництву та ін.
» следующая страница »
1 ... 102 103 104 105 106 107108 109 110 111 112 ... 279