Сучасна західна економічна наука, зазвичай, ігнорує категорію економічні відносини і, насамперед, їхнє ядро - виробничі відносини, системну сутність яких розкривають відносини економічної власності. Вона зводить останні до майнових прав(так стверджує, зокрема, лауреат Нобелівської премії американський економіст Р. Коуз), або розглядає як вольове відношення людини до речі, про що вже зазначалось. У цьому полягає друга істотна відмінність між політичною економією й економікс.
Третьою важливою відмінністю між двома науками є те, що політична економія досліджує причинно-наслідкові зв'язки в економічних явищах і процесах, а економікс лише фіксує певні висновки й узагальнення без з'ясування їх глибиннихпричин. Так, щодо існування значної армії безробітниху більшості розвинутих країн світу серед західних вчених дуже поширеною є концепція ''природногорівня безробіття ", започаткована монетаристами. Такий підхід відповідає вимогам позитивної економічної теорії, яка лише констатує факти, але не дає їм оцінки. Основою такого підходу є позитивістська філософія, що відкидає категорію причинності та заміняє її поняттям функціональної залежності. Засновник цієї течії французький філософ О. Конт стверджував, що наука не пояснює, не розкриває причин і сутностей, а лише описує явища. При такому підході, навіть на думку багатьох західних економістів, зайвими стають такі фундаментальні категорії, як економічна ефективність, соціальна й економічна політика та ін., оскільки не можна вказати, яким має бути раціональне розміщення ресурсів, що потрібно зробити для подолання економічної кризи тощо1.
‘Словарь современной экономической теории Макмиллана. Под общей ред. Д. У. Пирса. Перевод с англ. М., ИНФРА. М, 1997. с. 391.
Четвертою відмінністю між політичною економією та економікс є те, що перша досліджує передусім сутнісні зв'язки економічних явищ і процесів, а друга - насамперед, поверхневі, зовнішні. Тому в економікс П. Самуельсона в центрі логічної схеми знаходиться категорія ціни, концепції попиту і пропозиції, граничної корисності, а не вартість і відповідні закони. Це означає, що економікс дотримується мінової концепції (про переважаючу роль сфери обміну), внаслідок чого ключовим питанням для неї є організація і функціонування різних ринків, але при цьому відходить на другий план сфера безпосереднього виробництва, завдяки дослідженню якої політична економія стала справжньою наукою.
П'ятою важливою відмінністю між політичною економією і економікс є те, що перша вивчає виробничі відносини (відносини економічної власності) між людьми з приводу виробництва і привласнення економічних благ, а друга - індивідуалістичне відношення людини до речі. Таке відношення з погляду політичної економії характеризує лише одну із сторін юридичної власності або власності в юридичному аспекті. Воно вигідне для приховування реальних відносин власності в сучасному капіталістичному суспільстві, про що йшлося раніше і йтиметься далі.
Шостою істотною відмінністю між двома науками є те, що економікс проповідує індивідуалізм, принципи атомізації суспільства, вільної ринкової економіки, а отже, в сутності людини, яка є біосоціальною та духовною істотою, вбачає здебільшого лише біологічну сутність, відкидаючи при цьому колективні цінності, які за сучасних умов у більшості країн світу є домінуючими. Ідеолог неолібералізму Ф. Хаєк з цього приводу заявляв, що "існування ринкової економіки потрібне, щоб люди звільнились від інстинктів солідарності і співчуття" Проте такий підхід відбиває здебільшого реалії нижчої стадії розвитку капіталізму, коли переважаючими було індивідуальне привласнення, а тому й індивідуалістські цінності в суспільстві. Проте сьогодні, як стверджує італійський економіст А. Парето, "суспільство, з якого виганяють справедливість і мораль, не спроможне вижити'2. За визнанням відомого українського вченого Б. Гаврилишина навіть у США "відбувається перехід від індивідуалістсько-егоїстично-конку- ренційних цінностей до громадсько усвідомлених кооперативних цінностей ".
» следующая страница »
1 ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115 ... 279